Частина 63. Покарання

Ми повернулися додому, на наш острів, і я пішла в душ після перельоту. Слідом за мною увійшов Хамід, знімаючи себе одяг.

Я посміхнулася йому, ніжно намилюючи мочалкою, а він тим часом обіймав мене, ведучи руками по моєму тілу. Кілька разів я «випадково» зачепила його член і він взяв мене прямо там, під струменями холодної води.

Винісши мене на руках з ванної, він поклав мене на ліжко, і я перекинулася на животик.

— Ти вже готова поговорити? - він посміхнувся.

— Ммм? Про що? - здивовано запитала я.

Хамід усміхнувся, ліг до мене і ніжно провів рукою по моїй спині та шиї, другою взявши мої руки.

— Ммм, зробиш масажик? - всміхнулася я, прикривши очі від задоволення, але через мить почула клацання і зрозуміла що на моїх руках закрилися наручники. - Гей! Ну ти чого?!

— Зроблю масажик, мила. - він ніжно поцілував мене і спустився поцілунками нижче, зупинившись поцілував попу. - Але не той, на який ти чекаєш.

Він підвівся і взяв з крісла ремінь.

— Хамі, ти чого? Відпусти мене! - нервово верчуся я.

— Ага.. обов'язково.. - у його очах горів вогник.

Він сів на мої ноги, притиснувши їх до ліжка, ніжно погладив попу і дав сильний ляпас долонею.

— Ну що почнемо? - спитав він і не чекаючи відповіді хльоснув по попі ременем, від чого на ній відразу з'явилася рожева смуга.

— Ай! - я сіпнулася, але була притиснута до ліжка. - Відпусти, збоченець!

— Ц ц ц - цокнув язиком Хамід і знову хльоснув ременем. - Як грубо, мила.

— Уй! - я замружила очі.

— Отже.. що там у нас.. вазу перську розбила.. - знову удар ременем. - Катер утопила... - ще удар. - Збрехала про затонулий катер ... - Ще удар. - З Віктором спілкуєшся. - удар. - Мені брешеш, хоча я заборонив.. - удар.

Я крутилася і смикалася від кожного удару, скрикуючи. Попа стала яскраво-червоною і на ній з'явилися чіткі смуги від найсильніших ударів.

— Хочеш щось ще мені розповісти? - нахилившись, він шепнув мені на вухо.

— Ні.. - відповіла я. - Садюга.

— Мммм, люба... - сильний удар та нова смуга з'явилася на моїй попі. - Не в твоєму становищі зараз сперечатися.

— Уй! Ну досить!

— Будеш брехати мені знову? - запитав чоловік.

— Не буду. - пробурчала я.

— Не чую! - знову сильний удар.

— Ай! Не буду! – голосніше сказала я.

— Розумничка. - він поцілував мене, відкинувши ремінь убік.

Різко поставивши мене на коліна, але не звільнивши руки він із гарчанням увійшов в мене.

— Кіррррро, що ж ти зі мною твориш! - прогарчав він швидко рухаючись всередині, а я у відповідь лише простогнала.