Частина 61. Індія

Прилетівши в Індію Хамід одразу кинувся обмінати малечу, а ми з Лорою розчулено спостерігали за Салліваном, зануреним у батьківські обов'язки і Хамідом, що плекає дитину.

"Віктор скоро приїде?" - подумки спитала я у Лори ввечері, коли ми вдвох сиділи біля басейну.

Вона подивилася на мене, потім на Хаміда, що щось палко обговорює з Салліваном.

"Ви з Віктором спілкуєтеся?" - так само подумки спитала вона.

“Так. Якоюсь мірою..” - відповіла я.

"Ти йому не сказала ..." - Лора важко зітхнула, і відразу променисто посміхнулася хлопцям, не видаючи себе.

“Він буде злитися. Нехай він бачить мене такою, якою він мене любить, ще хоч трохи..” - відповіла я, прикривши очі.

“Кіра, він бачив тебе вже будь якою. Ти маєш йому сказати.” - суворо сказала Лора.

"Скажу.. Так Віктор скоро приїде?"

"Завтра вранці" - відповіла Лора і вставши, пірнула в басейн.

Я встала рано, а Хамід, як завжди, все ще спав. Спустившись униз я зайшла в вітальню, де прислуга вже накривала ранній сніданок. При вході мене підхопили на руки і покрутивши міцно обійняли.

• Вікторе! - я обійняла його у відповідь.
• Привіт крихітко! Яка ж ти красуня! - відпустивши мене сказав чоловік.
• А тобі борода не личить! - засміялася я.
• Знаю, мала... - знизав плечима чоловік. В його очах не було колишньої суворості до мене, лише радість зустрічі. - Не встиг ще.
• Гаразд, давай поїмо, псяка ти обдертий. - усміхнулася я і пішла до столу.
• Після вас! - він пропустив мене вперед, сильно шльопнувши по попі. - Водянка облізла!
• Уй! Легше! - я потерла попу, на якій і так важко сиділа після нашої з Хамідом бійки на пляжі, а потім у спальні.

Сівши за стіл ми з жадібністю почали їсти, базікати та сміятися.

• І все-таки, Кіро, як Хамід умовив тебе залишитися з ним? - Віктор відкинувся на спинку дивана і його очі блиснули при цих словах.
• Я НЕ в заручниках, Вікторе! Скільки разів тобі повторювати? - я невдоволено подивилася на нього.
• Дівчатка, не сваріться! - Салліван, позіхаючи, зайшов у вітальню і стяг у Віктора з тарілки слойку з персиками.
• То ти справді шайнаре Хаміда Амірхаді? - подивився на мене Віктор, звузивши очі, немов не помітивши Саллівана.
• Так. - відповіла я серйозно.
• А як ви познайомились? - за кілька хвилин спитав Віктор. - Саллі, це ти у нас сваха для самотніх сердець? Мені когось підшукаєш? - засміявся він.
• Оооо, про це я говорити не хочу! - підвівшись з-за столу я вихопила з рук Саллівана залишки слойки і закинула в рот.
• А я із задоволенням розповім! - з підлою усмішкою, загарчавши на мене, відповів Саллі і подивився на друга. - Вона його вбила!
• Що? - Віктор поперхнувся апельсиновим соком, який потік у нього по бороді. Немов не помічаючи цього, він перепитав: - Вона ЩО зробила?!
• Саллі! - загарчала я, кинувшись на нього.
• Ні, ну а що?! Чудова історія кохання! - він швидко відскочив від мене і, застрибнувши на диван, сів поруч із Віктором. - Коротше! Вчимо ми нашу малу і тут до мене прилітає Хамід заливати своє горе! Вбили в нього, розумієте, його найманців, з якими він зібрався зробити державний переворот у Пакистані, та і його за компанію!
• Кіра?! – Віктор глянув на мене. - Ти як взагалі це провернула?
• Слухай, слухай! - не вгамовувався Салліван. – Горе не в цьому! Зустрів він там дівчину, гарну, юну, освічену, незаміжню, та ще й непристойну і вельми нахабну! - він швидко ухилився від келиха, який я в нього запустила. - Вже розумієш про кого я? - з усмішкою продовжив розповідь Саллі.
• Гадки не маю! Хто ж ця надзвичайна дівчина, Салліван?! – з усмішкою спитав Віктор, від чого я на них загарчала.
• Наше дитятко обдароване! - Саллі вказав на мене. - Покутила вона з ним місяці два, після чого виконала своє замовлення і перерізала половину міста, включаючи нашого Хаміда, весь його почет, найманців, і навіть продажних копів! А потім поїхала до мене на відпочинок!
• Ну ти даєш, Кіро! – Віктор засміявся. - Я уявляю вашу зустріч після того, що сталося!
• О, це було епічно! Зараз розповім! - Саллі сів зручніше.
• Це точно без мене! - я розвернулась і пішла до виходу, зіткнувшись у дверях із Хамідом.
• Що обговорюєте? - він палаючим поглядом дивився на мене.
• Я розповідаю Віктору історію вашого з Кірою знайомства! – весело помахав йому Саллі. - Як наша дівчинка тебе звільнила від тягаря правління Пакистаном!
• Чи не ваша. Моя дівчинка. - він обійняв мене за талію і шепнув на вушко. - Вийдемо поговорити? - на що я мовчки кивнула. - Ми ненадовго підемо прогулятися. - сказав Хамід чоловікам і вивів мене з вітальні.

Пройшовши сад ми увійшли в джунглі, і пристойно відійшовши від маєтку він зупинився і повернувся до мене.

• Кіррро... Нічого не хочеш мені сказати?.. - він був злий, а в його очах горів вогонь.
• Я опустила очі і колупала ніжкою землю як дитина, що нашкодила.
• Ні.. – тихо відповіла я.
• Що що? - Хамід нахилився і прошепотів мені на вухо. - Подумай гарненько.
• Нууууу… – потягнула я. - Пам'ятаєш ту персидську вазу третього століття? Це я її розбила.

Чоловік на мить здивувався, але потім, хижо посміхаючись, поцілував мене, прикусивши мою губу. Стиснувши в руці мою дупу він відважив сильний ляпас, від чого я замружила очі.

• За вазу ми з тобою потім ще поговоримо... - прошепотів він.
• Гаразд, гаразд.. Так, я спілкуюся з Віктором! Я передаю йому свої замовлення. І так! Це я втопила твій катер, а не шторм! Але я випадково!
• Я .. - почав було Хамід, але впав у ступор, після чого розсміявся, а я здивовано подивилася на нього. - Ох, Кіро Кіро... - сміючись, він дістав з кишені мій візор. - Я хотів дізнатися навіщо ти записувала наш секс на камеру, але тепер уже не знаю, що з тобою робити!
• Кормити, любити і нікому не віддавати. - пробурчала я, зрозумівши, що підставилася.
• Домовились! - він міцно притис мене до себе за талію, пристрасно поцілував і повів назад до маєтку.