Частина 60. Наш куточок раю

Я сиділа в купальнику на березі японського моря і дивилася на хвилі, крутячи в руці ефес. До мене підійшов Хамід, і я з усмішкою глянула на нього.

• Я приніс персики. - посміхаючись, сказав чоловік і сів поруч на пісок. – Цього року їх виросло дуже багато.

Він один знав, скільки грошей було витрачено на землю, добрива, саджанці за останні п'ять років, щоб порадувати його кохану цвітінням та плодами її улюбленого дерева.

Я відкрила ножем ефесом і нанизала на нього персик, відкусивши.

• Не їж з ножа, злою будеш. - засміявся чоловік. Я хижо усміхнулася, але потім знову відкусила персик. - Подобається мені ця твоя посмішка. - він теж хижо посміхнувся, а я штовхнула його в пісок.
• Ми з'їздимо до Лорі та Саллі? - запитала я.
• Звичайно! Я їм стільки всього підготував для малюка!
• Я теж! - я підкинула єфес у руці, віддала його Хаміду і встала з піску, обтрусившись.
• Принеси мені мушлю. - він засміявся і ліг на пісок. Я бризнула на нього водою і побігла до моря.

Пірнувши у воду я відразу трансформувалась в гідру і попливла на дно. Повз мене пропливали зграйки риб, дельфіни і я, закружлявши навколо рифів, запливла в підводну печеру і виринула в повітряній кишені. Прибравши з обличчя волосся я вийшла на скелясту підлогу і підійшла до комп'ютера. Пошук закінчено, я сіла на крісло та подивилася результати. Віктор розвивав свою команду, давно відбудувавши комплекс, зробивши його більш масивним та розширив межі. Я написала йому повідомлення:

Я: "Як пройшло останнє замовлення?" 

Віктор: “Все добре. Оплату отримали.” - Відповідь прийшла майже відразу.

Я: "А хто займається замовленнями Лофара?" - запитала я про свого постійного клієнта.

Віктор: “Джейкоб. У нього своя команда.”

Я: “Добре." - замислившись, я все ж таки написала. - "Ти приїдеш до Індії?"

Віктор: "Так." - я кілька хвилин мовчки сиділа дивлячись на екран монітора. Тяжко зітхнувши встала, вже збираючись йти. - "А ти?" - Надійшло нове повідомлення.

Я “Так. До зустрічі."

Віктор: "До зустрічі, мала."

Я зв'язалася з Віктором через два роки після інциденту, коли влізла до комп'ютера Хаміда і знайшла купу повідомлень від Віктора з вимогами відпустити мене. Коли Хамід сказав йому, що я з ним з власної волі - Віктор просив про зустріч, але Хамід відмовлявся, не бажаючи завдавати мені нового болю. Він дбав і беріг мене, але забороняти мені щось робити було безглуздо з його боку.

Кілька разів попавшись за листуванням з Віктором я отримала сильну і болючу, після чого перебралася у свій маленький підводний сховок. Ми домовилися, що я передаватиму йому замовлення, якщо він натренує своїх псів, а по виконанню я отримуватиму дивіденди, адже це я ризикую своєю репутацією, допускаючи їх до моїх клієнтів.

Вийшовши зі сховку, я знову пірнула у воду і попливла на саме дно, шукаючи коханому мушлю. Знайшовши довгий закручений панцир давно з'їденого молюска, я попливла на наш райський острів. Побачивши що Хамід плаває, я затягла його за ногу під воду, що його завжди дратувало, а мене безмірно веселило, і поцілувала, передаючи ковток повітря. Він розплющив очі під водою, в яких грав жовтий вогник і я засміявшись швидко попливла до берега. Хамід легко наздогнав мене і повалив обличчям у пісок, сів зверху і притиснув своїм тілом, затиснувши колінами мої руки.

• Я просив тебе так не робити...? - посміхаючись, прошепотів мені на вухо.
• Просив.. - я намагалася вирватися, і без того знаючи що це безглуздо. Після моєї відповіді я вільчула сильний ляпас по попі.
• А ти що? - знову спитав він.
• Зробила... - і знову болісний ляпас.
• Будеш робити так знову? - йому явно подобалася, як знерухомлена дівчина робить марні спроби вирватися.
• Буду звісно! - награно обурилася я, засміявшись, за що відразу отримала ще один ляпас.
• Ммммм.. - він узяв з піску поруч зі мною мушлю. - Це ти мені принесла? Як милоооо.. Давай ка вставимо її тобі .. - Він оглянув мене ніби приміряючись, на що я, скориставшись шансом, викрутилася і скинувши з себе чоловіка відразу сіла зверху на нього. - Гей, так не чесно!
• Ммммм.. як милоооо ... - перекривляла я його, через що в його очах вогонь розгорявся все сильніше. - А давай тобі її вставимо ... ммм ... - я так само оцінювально на нього подивилася.

Звільнивши руки Хамід сильно шльопнув мене по попі, від чого я схопилася з нього і сміючись побігла в будинок, попутно кинувши в голову чоловіка, що гнався за мною, мушлю.