Частина 56. Допит

Джейкоб вів мене за руку вузькими коридорами храму, поки я намагалася приховати свій запах ментальними наказами своєму ж тілу. Дійшовши до дверей, він впхнув мене в кімнату, де вже стовпилися жінки. Я прослизнула повз них у глиб кімнати і коли сюди привели ще кілька черниць - двері зачинилися і біля них стали четверо охоронців з автоматами. Охоронці стояли і з обох боків кімнати, так що нам нічого не залишалося як збитися в купу в центрі. Озирнувшись я помітила ще одні двері у правій стіні та пару маленьких вікон, які, на жаль, були недоступні поки біля стіни стояли охоронці.

Через пів години через другі двері почувся шум і охоронець, що вийшов, схопив першу дівчину, завів у кабінет і зачинив двері. Ситуація в кімнаті була напружена, хтось із жінок плакав, деякі молилися своєму богові. Через 20 хвилин двері відчинилися знову і охоронець знову завів туди наступну черницю. Через 3 години кількість жінок у кімнаті зменшилася, їх швидше за все випускали через інші двері у тому кабінеті. З дверей, що знову відчинилися, вийшов охоронець і йому навздогін почувся голос:

• Ще багато?
• Двадцять чотири, сер! – швидко відповів охоронець.
• Чорт! Гаразд, заводь. - сказав чоловік у кабінеті і я безпомилково впізнала по цьому голосу Віктора.

Чекати більше сенсу не було, треба діяти. Як тільки зачинилися двері, швидким рухом я відкрила під накидкою короткий кинджал і різанула сусідню черницю в живіт. Та зі стогоном осіла на підлогу і я несамовито закричала.

• Вонаааа! - я кричала з жахом і мій крик підхопили інші жінки, і без того налякані. - Вона впала замертво як Володар!

Жінки почали розбігатися і охороні довелося стримувати їхній натиск. Двоє підбігли до черниці, що впала, і я, скориставшись шансом, блискавкою відчинила вікно і вистрибнула.

Кубарем полетівши з третього поверху я боляче впала об тверду промерзлу землю, але швидко встала, обірвала поділ незручної сукні і побігла геть. Побачивши відчинене вікно охоронці швидко помітили білий силует у ночі і віддали наказ по рації. За мною в погоню висунулося підкріплення. Вбігши в ліс я по браслету викликала глайдер і попрямувала до узлісся. На свіжому повітрі пари аконіту, якими був наповнений весь храм і яким провонявся мій одяг, нарешті подіяв на мій організм. Тихо загарчавши я не помітила як перетворилась на вовка. Я чула за собою гонитву, найшвидших я вирубувала і бігла далі. Через півтори години безперервного бігу з перешкодами, стрибками по деревах та бою з охоронцями і найманцями, я побачила в небі ледве помітні сигнальні вогні глайдера. Стрімголов заскочивши на дерево, перестрибуючи на інше, я залізла на самий верх високого дуба і сильним стрибком, відштовхнувшись, підлетіла до глайдера, схопивши його за нижні опори. Підтягнувшись, я залізла вищеі відчинила двері, але тут мене збив десяток гумових куль. Злетівши з опори, на якій стояла, я впала назад на дерева, ламаючи під собою гілки і відчуваючи кожне зламане ребро та вивихнуту ногу. Останнє, що я побачила, коли падала, що в моєму плечі стирчить кілька синіх дротиків з транквілізатором.