Частина 52. Дах

Я сиділа на даху і дивилася на море. Салліван і Хамід шукали мене, але Лора нічого їм не видала, лише іноді крадькома поглядаючи на мене. Коли сонце зайшло і маєток поринув у темряву, я не поспішала спускатися до своєї спальні і продовжила сидіти, милуючись красою цього місця.

Відчувши поряд  чиюсь присутність я повернулася і побачила Хаміда, що мирно сидить поруч зі мною і дивиться на зірки.

• Голодна? - ніби відчувши мій погляд він простягнув мені сендвіч з шинкою.
• Дякую.. - я взяла і почала жадібно їсти. Дивлячись на мене, Хамід посміхнувся. - Чого? - запитала я з набитим ротом.
• Та так... згадав нашу першу зустріч. - сказав він і я аж поперхнулась.

Я тоді найняла пару ідіотів, щоб вони на мене напали, а Хамід мене типу врятував. Я ж не думала, що він їх уб'є на місці.

• Ти приголомшлива актриса, Кіро, тобі говорили? - спитав він посміхаючись і тепер чудово розуміючи, що мені не важко було розкидати тих хлопців за пару секунд.
• Ага. - відповіла я. – У мене навіть є диплом за імітацію оргазмів.

Чоловік, загарчавши, накинувся на мене, поваливши на спину і опинившись зверху.

• Я знаю.. - нахилившись, шепнув мені на вухо він. - Що зі мною ти була справжньою…
• Ні. - тихо відповіла я.
• Не бреши мені, люба ... - він лизнув моє вухо і боляче прикусив. - Я відчував це тоді.. і відчуваю зараз.

Чоловік ковзнув рукою мені між ніг і я, насилу впоравшись із собою, вирвалася, скинувши його з себе.

Зстрибнувши з даху, я м'яко приземлилася і побігла в будинок. Хамід же, здивовано простеживши за дівчиною, ліг на дах і подивився на зірки, тихо промовивши в тишу:

• Я знайшов тебе, мала. Більше ти нікуди від мене не дінешся.