Альманах видів

Частина 52. Дах

Я сиділа на даху і дивилася на море. Салліван і Хамід шукали мене, але Лора нічого їм не видала, лише іноді крадькома поглядаючи на мене. Коли сонце зайшло і маєток поринув у темряву, я не поспішала спускатися до своєї спальні і продовжила сидіти, милуючись красою цього місця.

Відчувши поряд  чиюсь присутність я повернулася і побачила Хаміда, що мирно сидить поруч зі мною і дивиться на зірки.

  • Голодна? - ніби відчувши мій погляд він простягнув мені сендвіч з шинкою.
  • Дякую.. - я взяла і почала жадібно їсти. Дивлячись на мене, Хамід посміхнувся. - Чого? - запитала я з набитим ротом.
  • Та так... згадав нашу першу зустріч. - сказав він і я аж поперхнулась.

Я тоді найняла пару ідіотів, щоб вони на мене напали, а Хамід мене типу врятував. Я ж не думала, що він їх уб'є на місці.

  • Ти приголомшлива актриса, Кіро, тобі говорили? - спитав він посміхаючись і тепер чудово розуміючи, що мені не важко було розкидати тих хлопців за пару секунд.
  • Ага. - відповіла я. – У мене навіть є диплом за імітацію оргазмів.

Чоловік, загарчавши, накинувся на мене, поваливши на спину і опинившись зверху.

  • Я знаю.. - нахилившись, шепнув мені на вухо він. - Що зі мною ти була справжньою…
  • Ні. - тихо відповіла я.
  • Не бреши мені, люба ... - він лизнув моє вухо і боляче прикусив. - Я відчував це тоді.. і відчуваю зараз.

Чоловік ковзнув рукою мені між ніг і я, насилу впоравшись із собою, вирвалася, скинувши його з себе.

Зстрибнувши з даху, я м'яко приземлилася і побігла в будинок. Хамід же, здивовано простеживши за дівчиною, ліг на дах і подивився на зірки, тихо промовивши в тишу:

  • Я знайшов тебе, мала. Більше ти нікуди від мене не дінешся.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше