Частина 51. Хамід

Сидячи на дивані в вітальні я відчувала на собі хижий погляд Хаміда не підводячи очей.

З боку в бік по кімнаті ходив Салліван, а Лору відправили в сад, щоб вона не кинулася мене захищати, але я знала, що вона спостерігає за нами через свідомість Саллі.

• Саллі, я... — почала говорити, але Салліван мене перебив.
• Заткнися, проблема ти ходяча. - гаркнув він на мене. - Мені треба подумати.

Я перевела погляд з нього на Хаміда, помітивши, що той не зводить з мене очей. Взявши себе в руки і змирившись з долею, я відкинулася на спинку дивана і почала розглядати його. Вогняні очі ідеально довершують його образ.

• Уряд Пакистану знають, що ти живий? – несподівано запитала я.
• Ні. - посміхаючись, відповів Хамід. - Я поїхав одразу після переродження.
• Добре. - замислено відповіла я, дивлячись йому в очі. - Бо я вже витратила половину свого гонорару за твою смерть на Великому ринку Джайпура.

Хамід здивовано глянув на мене і голосно засміявся.

• Нічого веселого тут нема! - втрутився Салліван. - Кіро, ти не казала що крім злодійки ти ще й найманка!
• Злодійка?! - здивовано спитав Хамід, посміхаючись.
• Так, уявляєш! – Саллі знову завів свою шарманку. - Викрадають у мене портрет моєї матері, а наступного дня дзвонить мені ця… Кіррррра. І каже що відпочиває на пляжі за 5 кілометрів звідси! - він обурено показав на мене рукою. - Я, значить, прилітаю до неї, а там засмагає ця красуня і зізнається, що це вона стягла мою картину! - він відважив мені сильний потиличник.
• Гей! Цю тему вже закрито! Ми ж розібралися! - обурилася я, потираючи потилицю.
• А я все ще злий! - гаркнув Салліван.
• Ну, тебе вона хоч би не вбила. - посміхнувся Хамід, дивлячись на мене.
• Дякую і на цьому! - Саллі зупинився і сів поряд з другом. - Як ти взагалі підпустив її до себе?
• Та я навіть не зрозумів що вона перевертень! На вигляд звичайне дівчисько! Ні запаху, ні іскор, мала трималася до останнього! - він захоплено змахнув руками і відпив із келиха. - Спокусила вона мене!
• Я тебе спокусила?! - я обурено витріщилася на Хаміда. - Зорі ночей моїх, а ти нічого не сплутав, кішка ти облізла?!
• Ось бачиш?! Бачиш? - він показав Саллівану на мене. - І як я міг встояти?!

Саллі засміявся, дивлячись на обурену мене та захопленого Хаміда.

• Так, з вами дуже весело, але я, мабуть, піду. - я встала, подавшись до дверей.
• Стояти!! - хором гаркнули мені чоловіки, і Хамід, який моментально опинився поруч, штовхнув мене назад на диван.
• Тебе ніхто не відпускав! - додав злий Саллі.
• Саллі, а давай краще поговоримо в казематах? Мені звичніше, коли ти мене б'єш, ніж коли нотації читаєш. - закотивши очі я знову сіла на дивані.
• Не хвилюйся, я тобі й тут каземати влаштую! - він підвівся і повільно підійшов до мене. Взявши мене за підборіддя і змусивши зазирнути у його очі, спитав. - Ти розумієш які у тебе проблеми?
• Угу. - я кивнула і вкусила його за палець, що тримає підборіддя. Саллі обсмикнув руку і відразу вліпив мені ляпаса.
• Гей! Не бий її! - до нього підлетів Хамід.

Салліван глянув на нього і засміявся.

• А що хочеш сам? – посміхався Саллі.
• Взагалі-то так, вона ж мене вбила, чорт забирай! – хижо посміхнувся йому Хамід.
• Я не можу її віддати, я ж сказав. - суворо відповів Саллі.
• А дати в оренду?

Саллі подивився на диван, а потім знову на друга.

• Якщо зловиш! - засміявся Саллі, показуючи що під час їхнього з'ясування прав на тіло дівчинки, від неї і сліду не лишилось.