Частина 51. Хамід

Сидячи на дивані у вітальні я відчувала на собі хижий погляд Хаміда не підводячи очей.

З боку в бік по кімнаті ходив Салліван, а Лору відправили в сад, щоб вона не кинулася мене захищати, але я знала, що вона спостерігає за нами через свідомість Саллі.

— Саллі, я... — почала говорити, але Салліван мене перебив.

— Заткнися, проблема ти ходяча. - гаркнув він на мене. - Мені треба подумати.

Я перевела погляд з нього на Хаміда, помітивши, що той не зводить з мене очей. Взявши себе в руки і змирившись з долею, я відкинулася на спинку дивана і почала розглядати його. Вогняні очі ідеально довершують його образ.

— Уряд Пакистану знають, що ти живий? – несподівано запитала я.

— Ні. - посміхаючись, відповів Хамід. - Я поїхав одразу після переродження.

— Добре. - замислено відповіла я, дивлячись йому в очі. - Бо я вже витратила половину свого гонорару за твою смерть на Великому ринку Джайпура.

Хамід здивовано глянув на мене і голосно засміявся.

— Нічого веселого тут нема! - втрутився Салліван. - Кіро, ти не казала що крім злодійки ти ще й найманка!

— Злодійка?! - здивовано спитав Хамід, посміхаючись.

— Так, уявляєш! – Саллі знову завів свою шарманку. - Викрадають у мене портрет моєї матері, а наступного дня дзвонить мені ця… Кіррррра. І каже що відпочиває на пляжі за 5 кілометрів звідси! - він обурено показав на мене рукою. - Я, значить, прилітаю до неї, а там засмагає ця красуня і зізнається, що це вона стягла мою картину! - він відважив мені сильний потиличник.

— Гей! Цю тему вже закрито! Ми ж розібралися! - обурилася я, потираючи потилицю.

— А я все ще злий! - гаркнув Салліван.

— Ну, тебе вона хоч би не вбила. - посміхнувся Хамід, дивлячись на мене.

— Дякую і на цьому! - Саллі зупинився і сів поряд з другом. - Як ти взагалі підпустив її до себе?

— Та я навіть не зрозумів що вона перевертень! На вигляд звичайне дівчисько! Ні запаху, ні іскор, мала трималася до останнього! - він захоплено змахнув руками і відпив із келиха. - Спокусила вона мене!

— Я тебе спокусила?! - я обурено витріщилася на Хаміда. - Зорі ночей моїх, а ти нічого не сплутав, кішка ти облізла?!

— От бачиш?! Бачиш? - він показав Саллівану на мене. - І як я міг встояти?!

Саллі засміявся, дивлячись на обурену мене та захопленого Хаміда.

— Так, з вами дуже весело, але я, мабуть, піду. - я встала, подавшись до дверей.

— Стояти!! - хором гаркнули мені чоловіки, і Хамід, який моментально опинився поруч, штовхнув мене назад на диван.

— Тебе ніхто не відпускав! - додав злий Саллі.

— Саллі, а давай краще поговоримо в казематах? Мені звичніше, коли ти мене б'єш, ніж коли нотації читаєш. - закотивши очі, я знову сіла на диван.

— Не хвилюйся, я тобі й тут каземати влаштую! - він підвівся і повільно підійшов до мене. Взявши мене за підборіддя і змусивши зазирнути у його очі, спитав. - Ти розумієш які у тебе проблеми?

— Угу. - я кивнула і вкусила його за палець, що тримає підборіддя. Саллі обсмикнув руку і відразу вліпив мені ляпаса.

— Гей! Не бий її! - до нього підлетів Хамід.

Салліван глянув на нього і засміявся.

— А що хочеш сам? – посміхався Саллі.

— Взагалі-то так, вона ж мене вбила, чорт забирай! – хижо посміхнувся йому Хамід.

— Я не можу її віддати, я ж сказав. - суворо відповів Саллі.

— А дати в оренду?

Саллі подивився на диван, а потім знову на друга.

— Якщо зловиш! - засміявся Саллі, показуючи що під час їхнього з'ясування прав на тіло дівчинки, від неї і сліду не лишилось.