Частина 48. Гідра

Ми домовилися про те, що я поживу у Лори та Саллі кілька місяців. Вони по черзі навчатимуть мене ментальному контролю та трансформації.

Я зайшла до виділеної мені кімнати і поставила валізу в шафу.

Кімната була дуже гарна. Різьблені дерев'яні меблі, ніжне ліжко та крісла з кавовим столиком. Вигляд з вікна відкривався на море.

Діставши лептоп, я поставила його на кавовий столик і перевірила замовлення. Поки все було спокійно, оплата за Пакистан прийшла, а от платіж від Віктора було заблоковано. От гад.

Вставши я перевдяглася і попрямувала вниз до Лори.

• Ну що, ти готова? - спитала вона мене, сидячи у внутрішньому саду біля басейну.
• Ти точно впевнена? - запитала я. – Я не хочу нашкодити тобі.
• Ти мені не нашкодиш, люба. - вона ніжно посміхнулася і запросила мене до себе.

Я невпевнено сіла поряд з нею, опустивши ноги у воду, але швидко обсмикнувши.

• Що таке? - запитала мене Лора.
• Вода холодна. - збрехала я, але Лора це помітила і поблажливо подивилася на мене. - Лора, мені складно комусь довіряти. Все це несподівано на мене впало. Нещодавно я і не сподівалась, що інші Чисті теж вижили.
• Я тут, щоб навчити тебе цим користуватися. – вона посміхнулася. - Не хочеш довіряти Віктору – довірся мені. Але зрозумій, Віктор єдина твоя рідна людина і він завжди прийме тебе.

Я посміхнулася, дивлячись на Лору, але тут мене ззаду штовхнули, і я впала у воду.

• Саллі! - вигукнула Лора, але раптом осіклася.

Я виринула і невдоволено подивилася на Саллівана, бризнувши на нього водою. Він засміявся і не помітив, як я потягла їх з Лорою у воду, відпливши вбік.

Сміючись та бризкаючись я помітила що вони дивно косяться на мене.

• Що знову? - закотивши очі спитала я і оглянула свої руки. Вони були всі в смарагдовій лусці, між пальцями рук виросли перетинки, а ноги подовжилися і більше були схожі на ласти.
• Кіро! Ти не просто особливий перевертень! - засміявся Саллі і підплив до мене, ніжно провівши рукою по моєму тілу.
• І хто я тепер? - приречено закотила очі я.
• Я не знаю, як це називається. - задумливо розглядаючи мене, сказала Лора. - Але ти звертаєшся не в різні види перевертнів. Ти трансформуєшся у різних істот! - вона раптом вискочила з води і побігла до будинку.

Ми з Салліваном переглянулись і я, знову бризнувши на нього водою, сміючись пірнула під воду. Саллі пірнув за мною і схопивши не випускав мене з-під води.

• Саллі, не витрачай сили! Ти її не втопиш! - сказала Лора і сіла біля басейну. - Вона зараз Гідра, уявляєш?! - і показала йому малюнок у старовинній книзі.

Салліван підплив до неї, а я, виринувши з води, попливла за ним. На малюнку була істота, яка віддалено нагадує мене зараз. І подовжені ноги, і перетинки на руках, тіло все в лусці.

Я вистрибнула з басейну, вмостилася біля Лори і почала розглядати книгу. Луска та перетинки одразу зникли, щойно я вийшла з води.

• Що це за книга? - спитала я, дивлячись на інші сторінки та малюнки.
• Альманах видів. - відповіла Лора, перегортаючи сторінки і раптом зупинилася.

На сторінці було зображено істоту, більше схожу на вогняного демона з відеоігор. Лора подивилася на мене і ми зрозуміла один одного по погляду.

• Фенікс.. - прошепотіла Лора.

Ми обидві пам'ятали мій сон, як я горіла та летіла до водоспаду.