Частина 41. Замовлення в Пакистані

Прогулюючись вузькими вуличками міста я помітила, що людей немає. Всі ховалися в будинках, придивляючись до мене через віконниці, а в підворіттях стояли озброєні чоловіки, які теж були здивовані побаченим.

Ідучи дорогою в короткій шовковій сукні смарагдового кольору я, ніби спеціально, не звертала увагу на розруху, що панувала навколо. Я знала що була єдиною квіткою цього пустельного міста.

Підійшовши до єдиної не застарілої тут будівлі я озирнулася. Озброєні охоронці не зупиняли мене, тільки передавали щось по рації. Мені не треба було прислухатися, щоб зрозуміти, що вони говорять.

Увійшовши через ворота у внутрішній двір, я опинилася в прекрасному саду серед пустелі. Тут росли квіти, плодові дерева, а в центрі стояв фонтан. Це справді був оазис. За гроші можна купити навіть свій куточок раю. За криваві гроші...

Пройшовши повз фонтан, я доторкнулася до води і посміхнулася. Я відчувала, що за мною спостерігали зверху, але голову не підняла, захоплюючись красою саду.

Через 15 хвилин до мене вийшла служниця і ввічливо вклонилася.

• Пані Алексе, ми раді, що ви повернулися! Пан з нетерпінням чекає на вас у своїх покоях. - вона говорила зі мною чемно. Тільки вона та господар будинку мали право зі мною говорити. Лише я знала, що за її чемністю стоїть кров мирних жителів, яких вона вбила за наказом цього пана.
• Нехай зачекає. - усміхаючись відповіла я, не поспішаючи прогулюючись садом.
• Але Пані! Він наказав, щоб ви негайно… - намагалася заперечити вона, але я перебила.
• Я сказала хай зачекає! - я суворо подивилася на неї і, помітивши її невдоволення, додала. - Передайте Пану Хаміду, що я скоро прийду. - я чарівно посміхнулася і пішла до персикового дерева, яке Хамід наказав посадити для мене.

Почувши лайку нагорі я посміхнулася. Хаміду не подобалося, коли йому не підкоряються, але йому могла не підкорятися лише я.

Ще через півгодини я все ж таки вирішила що готова піти і закрити цю справу. Поклавши пару квіток персика у волосся і чарівно посміхаючись, я зайшла в будинок. На сходах на мене чекав Хамід і я радісно підбігла до нього і обняла.

• Хамі, любий, персик зацвів! Як гарно .. - усміхнулася я йому, обіймаючи за шию і ніжно поцілувала.
• Так, дуже… гарно… – від мого поцілунку чоловік трохи охолонув. - Ходімо в наші покої, мила...?

Я кивнула і він, ніжно тримаючи мене за руку, повів за собою до спальні. Який галантний, все ж таки, бандит попався. Дійшовши до спальні Хамід відчинив переді мною двері і, не витримавши емоцій, що накопичилися, впхнув мене всередину.

• Алекса! - звернувся він до мене, зачинивши за собою двері. - Якого біса ти робиш?!

Він зло сопів і повільно наближався, наче звір, що загнав здобич.

• Хамі, ну ти чого, я ж просто пішла прогулятись! - я невдоволено насупилась і склала руки на грудях.
• Тебе не було 4 години! Я все місто і округу підняв, щоб тебе знайти! - він, не витримавши, дав мені ляпаса, від якого я впала на підлогу, а волосся закрило моє обличчя. - Ти могла хоча б охорону взяти?

Я посміхнулася, облизнувши губу, і знову глянула на чоловіка. Сильний, статний, красивий. Як шкода, що так дбав та хвилювався він тільки про мене.

Побачивши кров, він тут же сів до мене на підлогу і акуратно витер мою губу.

• Пробач, люба. - він обійняв мене, притиснувши до себе. – Я дуже хвилювався. Нині неспокійний час.
• Я знаю .. - награно схлипнула я, уткнувшись обличчям у його плече. - Пробач, я не повинна була йти одна.

Чоловік підняв мене на руках і поклав у ліжко, ніжно гладячи волосся і обличчя. В кімнату пробивалися останні промені сонця, і дівчина перед ним виглядала як принцеса, що ожила зі сторінок казок. Повільно його рука спускалася все нижче, трохи стискаючи груди і проводячи пальцями по животу. Різким рухом Хамід зірвав із мене сукню і увійшов пальцями в моє лоно, від чого я видала протяжний стогін. Він умів робити приємно дівчатам.

• Лексі, що ти зі мною твориш ... - прогарчав чоловік і піднявши мене посадив на себе зверху.

Ми займалися сексом більше трьох годин, під час яких він то був ніжним, пестивши і цілуючи мене, то грубим, даючи ляпаси, придушуючи і лаючи за мою витівку.

Коли сонце сіло і місто поринуло в пітьму Хамід уже спав, а я почала діяти. Швидко і тихо переодягнувшись я вскрила йому кинджалом сонну артерію і зачистила охорону та прислугу в будинку, далі пішовши вулицями.

На ранок приїхала поліція, яка не була продажною, адже інші також були мертві. По вулицях міста текла кров, у крові був і весь маєток Хаміда, а тіла лежали всюди. На ліжку виявили самого господаря будинку на червоних від крові простирадлах, а в нього на закривавлених грудях лежала чиста гілочка з квітами персика.