Частина 33. Жарт Саллі

• Ви тільки подивіться на цю парочку! - почувся сміх Саллівана і я, розплющивши очі, побачила в дверях його, Лору і Віктора, в очах якого розгорявся вогонь, побачивши картину, що відкрилася.

Одним різким стрибком Віктор зніс із мене Джейка і поваливши на підлогу почав бити. Я втрутилася б, але не могла відірвати вогненний погляд від Саллівана - причини моєї агресії та викиду сили. Схопившись з ліжка, я влетіла в нього і повалила на підлогу. Саллі ж, на відміну від Джейка, був куди швидше і швидко піднявшись спробував натиснути на болючі точки. Ударом ноги я відкинула його в стіну і вивернулася від стільця, що полетів у мене.

• Кіро, як непристойно! - ухиляючись від моїх ударів, говорив Саллі, ніби ми просто граємо, а не б'ємося. - Тільки прийшла до тями, а вже лижешся зі своїм дружком! Аргх! - я таки потрапила йому в щелепу. - Гей, добрий удар мала! З тебе буде толк! Іди сюди! - він миттю опинився біля мене і завдав удару в коліно, від чого я впала на підлогу, але зробивши підсічку повалила і його.

Серед усього цього божевілля стояла Лора і вирішила просто сісти на краю ліжка. Коли в неї мало не прилетіла ніжка стільця, яку запустив у мене Саллі їй це все набридло і вона відправила ментальний наказ усім, хто був в кімнаті: «СТОП! ДОСИТЬ!». Всі різко зупинилися, а Саллі у стрибку підлетів до Лори.

• Лора! Шайнаре, мила, пробач! Ти в порядку? - стурбовано запитав Саллі, заглядаючи в очі коханій.
• Так. - вона відповіла йому поглядом, і взявши за руку встала. - Не забувай навіщо ми тут.

Віктор відпустив побитого Джейкоба і допоміг йому встати, невдоволено гарчачи.

• Шайнаре, кажеш .. - усміхнулася я Саллівану. - А як ти мені говорив, що це означає? – прогарчала я.
• Кіра, крихітко, ну не міг я не підколоти старого друга. - він засміявся і раптом глянувши на Джейка жестом наказав йому вийти. Той беззаперечно підкорився.
• Саллі, ти ж мені сказав, що це був мимовільний викид сили! - раптом сказала Лора і штовхнула його ліктем у бік.
• А, нуууу.. так… так і було… - засміявся Салліван і глянувши спочатку на дружину, а потім на мене, винувато додав. - Мала, вибач. Мені потрібно було дізнатися, з чим ми маємо справу. - коли двері за Джейком зачинилися Саллі продовжив. - Вікторе, ми навчатимемо її. З такою силою це просто необхідно. А ти – він глянув на мене і не стримав посмішки. - Мала, навчися манерам. У нас порушення караються так, що те, що з тобою робить Віктор здасться тобі загрозою пальчиком і ляпасами по попі.

У цей момент ми з Віктором розсміялися згадавши нашу бійку перед виходом на ланч.

• Кіра .. - Саллі підійшов до мене, злегка обнявши за плечі. Я перестала сміятися і глянула на нього. - Я був добрим другом твоєї матері і дуже поважаю твого батька та діда, як і поважаю твого дядька до цього дня. Ми з Лорою були при твоєму народженні і багато часу проводили з тобою, коли ти була маленькою. Ти нам, як дочка.

Я лише відкрита рот від подиву. Все більше людей знали моїх батьків... мою родину... і вони були живі.

• Ех.. – я важко зітхнула, посміхнувшись своїм думкам.
• Що таке? - спитав Саллі, а йому на плече поклала руку Лора.
• Та так ... - я відкинула сумні думки і натомість вирішила пожартувати. - Ось зустрічаєш сильного, гарного Чистого, а він твій кровний родич. - поглянула я на Віктора. - Потім зустрічаєш ще двох, а вони з твоїми батьками товаришували, при твоєму народженні були присутні і ти їм як дочка. - я сплюнула на підлогу кров із розбитої губи. - Взагалі то дуже приємно.. але навіть потрахатись нема з ким.

Всі в кімнаті дружно заржали, після чого Віктор рвонув до мене, але я швидко відстрибнула і заскочила на шафу.

• Кіра, мала, злазь. Ми тобі влаштуємо потрахатись, повір. - небезпечно посміхаючись сказав мені Віктор, стоячи на підлозі.
• Ага, я знаю тебе! Ти мене заебеш, я заебусь, а трахатись так ніхто і не буде! - я затиснулася в куток на шафі, підібгавши ноги.

Саллі з Лорою не стримуючись сміялися, Салліван уже опустився на підлогу, тримаючись за живіт і витираючи сльози.

• Кірррррраа! – загарчав Віктор. - Не змушуй мене ламати шафу, щоб зняти тебе!
• Вона дуже дорога, ти не станеш ... - з побоюванням відповіла я і не думаючи здаватися.
• Нічого страшного, ти мені її вартість натурою відпрррррацюєш! - загарчав Віктор, уже збираючись лізти кігтями по шафі за мною, але тут я зіскочила з неї і ривком опинилася за спинами Саллі та Лори. - Відійдіть! - загарчав він, і коли ті, все ще сміючись розступилися, побачили, що за їхньою спиною відчинено вікно, а Кіра вже біжить по даху сусіднього корпусу.

Трохи заспокоївшись, Віктор уже продумував план упіймання і покарання неслухняного дівчиська.

• Вікторе, вона вічна дитина! - сказав Саллі за його спиною.
• Так, я знаю. Але чи це не стане проблемою? - він обернувся до друга.
• Не думаю. Все ж таки вона одна з нас. - Саллі глянув на дружину і та кивнула. - Все що ми можемо - це злитися на її витівки. Але у вирішальний момент вона відіграє свою роль.

Знову подивившись у вікно, вони побачили, як Кіра добігла по даху до східного крила і, не роздумуючи, зістрибнула вниз з третього поверху. Всім трьом здалося, що вона летить і вони переглянулися. Дівчинка ж м’яко приземлилась на землі та побігла в ліс, в компанії доєднашогося до неї друга.