Частина 31. Ланч

На ланчі я сиділа праворуч від господаря будинку, а поряд зі мною були Лора і Салліван. Лайна та Джейкоб сиділи в дальньому кінці столу з рештою Перших.

Коли всі зібралися – Віктор підвівся і привітав кожного. Як я зрозуміла, тут було одинадцять Чистих, включаючи нас та ще близько двадцяти Вищих. Сумне видовище, що залишилося від великих кланів і цивілізацій.

Зупинившись на Лорі, Віктор глянув на мене і жестом вказав мені підвестися.

• Брати і сестри. Я хочу представити вам мою гарну знайому, а тепер і мою "Шайнаре" - Кіру. - від цього слова я здивовано крадькома глянула на Віктора, потім на Лору. Вона мені відповіла здивованим поглядом. Віктор продовжив: - Вона така ж чиста, як і ми. Я втратив її багато століть тому, але нещодавно, за дивовижним збігом обставин, знайшов. Вона під моїм особистим захистом. - Віктор кивнув мені і сів.

Я також вклонилася гостям і присіла до свого крісла. Весь стіл дивився на мене, хтось перешіптувався. Я спробувала знайти очима Джейкоба і побачила його гордовиту посмішку, як першого дня. Що за фігня тут коїться.

• Лора .. - нахилившись до дівчини шепнула я. - А що означає "Шайнаре"?

Вона подивилася на мене здивовано, а потім, намагаючись стримати сміх, тихо відповіла:

• Кіро, тебе чому в школі для перевертнів вчили?
• У школі для КОГО? А є така школа?! - мої очі округлилися.

Дівчина закотила очі і ніжно засміялася.

• Дитинко, ти жартів не розумієш. - Усміхаючись вона стиснула мою руку, але через секунду відпустила. - Шайнаре це ... хммм ... як би тобі сказати ... - Вона обернулася на чоловіка в пошуках допомоги, але зловила на собі погляд Віктора, який жестом їй показав "НІ". - Запитаєш у Віктора, добре?

Лора відвернулася, що щось шепнувши чоловікові і той тільки хмикнув. Я подивилася на Віктора, але він уже захоплено говорив про щось із гостями по ліву руку від нього.

Їсти зовсім розхотілося, мені все це не подобалося, і, як тільки ланч був закінчений, я поспішила піти. Вийшовши у двір, я побачила як в далині йшов Саллі з кимось розмовляючи. Поспішивши до нього, я підбігла. Поруч із Салліваном був дуже високий чорний чоловік африканської зовнішності. Я вклонилася йому, на що він посміхнувся.

• Я перепрошую, мені треба поговорити з Салліваном наодинці. – сказала я. Чоловік уклонився і попрямував до будинку, а Саллі затягнувся цигаркою.
• Ти мене будеш спокушати? - посміхнувся Саллі. - Ти врахуй, у мене дружина ревнива.
• Ага, спокушати, але не зараз. Повернемося до цієї тебе ближче до наших уроків. Обох спокушу. - хмикнула я.
• Ловлю на слові, солодентка. Але, боюся, якщо ти шайнаре Віктора - це неможливо.
• Ось про це я й хотіла з тобою поговорити! Що означає шайнаре?! – я розвела руками. - Чому всі так реагують?

Салліван закашлявся і здивовано глянув на мене.

• Дівчинко, тебе чому у школі для перевертнів вчили?!
• І ти туди ж. - я закотила очі і поклала руки на груди. - Просто скажи мені, що це означає.
• Хмммм… Ну що ж, скажу… - він глянув у далечінь до будинку і я обернулася щоб простежити його погляд.

Тим часом біля будинку стояв Віктор з Джейком і дивилися на пролісок, де про щось говорили Кіра з Салліваном.

• Вона знає? - запитав Джейк.
• Ні. — похитав головою Віктор і невдоволено глянув на племінницю. - Але відчуваю скоро дізнається і тоді нам доведеться евакуювати весь комплекс. - посміхнувся він. Знову піднявши очі він побачив як Кіра зло дивиться на нього і посміхнувся, впевнений, що зробив це для її ж блага.

• Саллі, я його вб'ю. - зло сопучи і стискаючи кулаки сказала я.
• Спокійно мала, він надав тобі честь. - засміявся Салліван, ніжно обійнявши мене однією рукою. Його рука ковзнула вниз, але я швидко її прибрала. Нині не до цього.
• Честь?! - загарчала я, і зрозуміла що не в силах стриматися від злості. - Та він мене підставив! Точніше підклав! Та щоб його!

В мить я відчула що до моєї свідомості торкнулися ці зелені очі і відчула запаморочення. Послання було заспокійливим, але я боролася з ним. З носа полилася кров, і я впала на коліна.

• Агов, крихітко! - Саллі кинувся до мене, піднявши за підборіддя зазирнув у вічі і здивовано свиснув. - Так, гаразд, над цим ми ще попрацюємо. - він дістав із кишені хустку і витер кров.

Через секунду прибігла Лора, а за нею Віктор та Джекоб. Голова паморочилася і я була на межі свідомості. Віктор віддав Джейкові наказ забрати мене до спальні, а сам залишився з Лорою та Саллі. Салліван почав з ним сперечатися, але слів я вже не чула.