Частина 28. Підземелля

З-за рогу я почула удари і стогін Джейкоба, а коли ми увійшли до цього приміщення, точніше Віктор увійшов і вніс мене, я спробувала вирватися, за що мене кинули на підлогу, застелену гумовими матами. Потираючи плече, я сіла на підлозі і озирнулася. Це був великий тренувальний зал, стіни та підлога були з жорстких гумових матів, а біля стіни стояв пульт керування.

Я подивилася на Джейка, який сидів поруч. У нього була розбита губа, а з носа йшла кров.

• Живий? - запитала я.
• Ага. - відповів він, витираючи рукавом кров.
• То вони тебе так? - я жестом показала на охоронців із металевими палицями, а ті аж завмерли від такого нахабства.
• Ага. – Джейк закашлявся і сплюнув кров на підлогу. - До речі, чудово виглядаєш, киця. Це пані Лора подарувала?
• Так, скажи гарно! - Я посміхнулася показуючи сорочку. - А ти на волосся подивися, це взагалі відпад! - я злегка змахнула волоссям щоб було видно блискучі намистини.
• Це точно. - він засміявся. - А ти знаєш, що в тебе в цьому прикиді просвічується твоя солодка попка і груди? - хижо посміхнувся Джейк.
• Так і задумано. - відповіла йому я спокусливою усмішкою.

• Гей! Солодка паррррррочка, а ми вам не заважаємо? - загарчав на нас Віктор, та так що Джейк аж у стіну втиснувся і з острахом глянув на мене.
• Ну, взагалі то… - почала я, і відразу отримавши сильний ляпас від Віктора впала на підлогу. Сплюнувши кров я подивилася на нього, а в моїх очах завирував вогонь.
• Заткнися! - він показав на мене пальцем, так що мені захотілося цей палець відкусити.

Впоравшись із собою, але не вгамовуючи вогонь усередині мене я знову сіла, спершись спиною на стіну і потираючи щоку. Сподіваюся не буде синця на ланчі.

Віктор стояв, зло оглядаючи нас і стискаючи кулаки.

• Хазяїн, вона не винна, це я її потяг у гостьовий будинок! - раптом сказав Джейк. Я здивовано глянула на нього і посміхнулася. Це було так мило. І так тупо.

Віктор тут же врізав Джейка кулаком так, що той відлетів убік і я зрозуміла наскільки Віктор мене щадив. Схопившись з місця я хотіла кинутися загородити дорогу Віктору, але відразу отримала удар у живіт і відлетівши впала поруч.

• Обидва... Заткнулися... І слухайте мене… мать вашу… 
• Мою матір не чіпай, ти її знав, вона була гарною жінкою… - тихо прохрипіла я.
• Кіра! – Віктор підлетів і міцно взяв мене за підборіддя, піднявши на ноги і змушуючи дивитись на нього. - Як ти не зрозумієш, що мене краще не злити! - Він знову дав мені сильний ляпас, розбивши мені губу, так що я впала на підлогу і закашлялася.

Насилу піднявшись я сіла на підлозі і облизнула розбиту губу. Віктор ще кілька секунд дивився на мене, чекаючи нових шпильок, але я мовчала. Він відійшов на крок, дістав з кишені сорочки хустку і кинув її мені. Я мовчки кивнула і витерла кров.

• Почнемо з тебе. – Віктор подивився на Джейка, який тільки відійшов від минулого удару. - Якого біса ти виходиш із корпусу вночі, коли в комплексі гості? Тобі нагадати правила? Чи може мені попросити Мілтона провести з тобою розмову?
• Ні, сер. - Джейк опустив очі.
• На мене дивись коли я з тобою говорю! – загарчав Віктор. Джейкоб нерішуче підняв голову і глянув на свого господаря. - Я чекаю відповідь! Чому ти вийшов із корпусу вночі?!
• Я хотів захистити Кіру після того, що трапилося в лісі. - тихо сказав Джейк.
• А з чого ти вирішив, що їй потрібний захист такої помилки природи, як ти? - знову загарчав Віктор, але Джейк промовчав.
• Гей! - встряла я. - Я його з собою потягла, відчепись від нього і питай з мене!
• Я до тебе ще дійду, а зараз пащу закрррррила! - загарчав він мені в обличчя і знову повернувся до Джейка. Той мовчки сидів, дивлячись то на мене, то на директора. - Ти нахріна за нею потягнувся в підвал, а потім у гостьовий будинок?! Їй на своє життя і здоров'я начхати, як бачиш, - Віктор кинув на мене злий погляд, на що я відповіла лише незадоволеним сопінням, після чого він назад перевів погляд на Джейка - А ти то у своєму розумі?!
• Я хотів їй допомогти. - тихо сказав Джейк, знову опустивши голову.
• Закоханий кретин. - хмикнув Віктор і підійшовши до мене, сів.

Кілька хвилин він у тиші дивився мені в очі, а я, не відводячи погляду, дивилася на нього.

• Мала, я ж сказав тобі сидіти нагорі і нікуди не йти. - він важко зітхнув. - Чому ти мене не слухаєшся?
• Ти мені не все розказуєш. Ти нічого не розповів мені про решту Чистих, про те, чим ви тут займаєтеся, куди ти відлітаєш постійно, що це за угоди, куди ти хлопців на завдання відправляєш?! - після останнього питання Віктор зло глянув на Джейка, але той теж здивовано дивився на мене. - Як я можу тобі довіряти? Мені доводиться все дізнаватися самій! - я зло дивилася на Віктора і, помітивши його погляд, додала. - Це не він, я сама дізналася, і в цьому проблема!

Кілька секунд Віктор дивився мені в очі, потім важко зітхнув і підвівся. Я невідривно дивилася на нього, а він думав, що мені відповісти.

• Добре. Я розповім тобі все, що хочеш знати. – серйозно відповів Віктор. - Але після ланчу, на який ти так весело погодилася… - трохи рикнув Віктор, але постарався заспокоїтися. - Розкажи мені, про що ви говорили з Лорою та Лайною.
• Вони цікавилися мною. - коротко відповіла я, не бажаючи видавати деталі нашої угоди.
• Звичайно, цікавилися, хаха. – зло засміявся Віктор. - Ще б пак… Що конкретно ти їм розповіла?
• Моє ім'я, що ми з тобою знайомі, але як давно точно не сказала. Як і хто я тобі теж не розповідала, вирішила, що спочатку нам потрібно це обговорити. - дивлячись на нього чітко говорю я.
• Розумниця, молодець. - Вперше похвалив мене Віктор, від чого у нас з Джейком витяглися обличчя з подиву і ми переглянулися. - Я сам представлю тебе і розповім усе на ланчі. Все, що їм потрібно знати.