Частина 23. Ватажок чортів

Я вистрибнула з вентиляції у внутрішній двір, обережно озираючись на всі боки. Вже світало і нам треба тікати, доки не наздогнали. Хоча.. чи був у цьому сенс? Віктор все одно знав, що ми там були і все чули.

• Підеш у камеру, чи одразу в карцер? - запитала я, допомагаючи Джейкобу вилізти. Для нього труба була все ж затісна.
• А ти? - з глузуванням спитав він. У чомусь він мав рацію, я розуміла що на мене чекає розмова з Віктором, але думати про це поки не хотілося.
• Ти знаєш що це за тортури, про які говорив Віктор?
• Я тільки чув ... краще запитай у нього. - серйозно відповів Джейкоб, не бажаючи мені розповідати, на що я тільки знизала плечима.

Ми швидко, вздовж стіни, пробиралися до корпусу. Охоронці на вежах нас бачили, і ми почули як вони передають щось по рації. Забігши в корпус, Джейк уже був попрямував у бік камер, але я його зупинила.

• Я голодна, вже добу нічого не їла. Ходімо на кухню?
• А тобі, я бачу, вже байдуже. – посміхнувся Джейк. - Покарають, то вже й бояться нічого?)
• Якщо все одно потрапиш у пекло – стань ватажком чортів. - усміхнулася я і попрямувала в їдальню.

Знайшовши на кухні вчорашню випічку з банкету я швидко поїла і схопивши яблуко, вилізла у вікно, забираючись на дах.

• Ну що, тут наші шляхи розходяться? - запитав мене Джейк, забираючись слідом. - Я піду страждати до карцеру, а ти під удари Директора.
• Рано здаватися! - посміхаючись і жуючи яблуко сказала я і подивилася на гостьовий маєток, де зараз відпочивали Чисті та Перші з різних куточків світу, що прибули на вечір.
• Кіра! Полізти до Гостей?! Ти в своєму розумі?! - він загарчав і попрямував до мене. - Директор із нас шкуру спустить, кістки обгладає і не подавиться!
• А ти що, боїшся? – засміялася я, і бачачи що Джейк серйозно налаштований мене зупинити загарчала на нього. В моїх очах спалахнув вогонь, від чого він одразу зупинився.
• І як ти дожила до своїх років... - буркнув він.
• Віктор мені так само сказав. - усміхнулася я і пішла по даху до гостьового будинку. - Ну так що, йдеш, чи побіжиш скаржитися на неслухняну Кіру своєму "господарю" підібгавши хвіст? - провокуючи його сказала я і побачила іскорки в його очах. У ньому все ж таки була сила.
• Іду, куди я подінусь.. - приречено побрів за мною Джейк, потім підбіг, наздоганяючи мене. - Комусь же треба витягувати твою дупу з пригод. - засміявся він і сильно шльопнув мене по м'якому місцю, відразу ж ухиляючись від ударів.