Частина 17. Рись і аконіт

Цілий вечір до мене залицявся один чоловік азіатської зовнішності. Він був одягнений у солідний костюм, досить різкі, але симпатичні риси обличчя. З розмов я дізналася, що він з Кореї. Коли вкотре я відмовилася від його залицянь, він невдоволено помітив:

• Віктор привів і одяг стільких ляльок з нижчих не для того, щоб ви прохолоджувалися, а щоб радували і задовольняли гостей.
• Ви мене з кимось сплутали - відповіла я і поспішила піти. Кретин якийсь. Коли ж прийде Віктор, він обіцяв представити мене.

Минуло ще близько години, як він знову підійшов до мене з двома келихами.

• Міс, я приношу свої найглибші вибачення. Випийте зі мною і до кінця вечора ви мене більше не побачите.
• Добре. - я закотила очі і прийняла келих. - Дякую.
• Чи можу я дізнатися Ваше ім'я?
• Ні. - Відповіла я, відпивши і оглядаючи зал у пошуках господаря вечірки.
• Що ж, так навіть краще. Як вам коктейль? Це мій авторський рецепт.
• Цікавий смак – зізналася я. - Що в ньому?
• Вгадайте. – хижо посміхаючись відповів чоловік.
• Журавлина?
• Правильно.
• Мммм.. це горілка?
• Саке.
• Хммм, непогано. У ній є якісь прянощі, або трави.
• Так, це настойка саке на травах, але чи скажете ви на яких? Наскільки у вас сильний нюх?
• Розмарин.. Бадьян.. хммм
• Мускат.
• Так, але є щось ще ... - сказала я відчувши легке запаморочення.
• А я зрозумів про що ви! - раптом сказав кореєць, взявши мій келих з рук, перш ніж я його випустила. - Напевно ви відчули тонкі нотки квітів.
• .. вовчого аконіту .. - тільки й встигла сказати я, перш ніж обм'якнути в руках у чоловіка.

Не пам'ятаю як я опинилася в його номері, але отямилася від того, що він уже увійшов до мене. Моя сукня була задерта, а він розмашисто бив мене долонею по щоках.

• Дивись на мене, суко! Я хочу щоб ти дивилася на мене, поки я тебе трахкаю!

Я зробила спроби вирватися, але мої руки були прив'язані до ліжка мотузками, в які був вплетений аконіт.

• Відпусти мене, інакше ти пошкодуєш! – прогарчала я.
• Ні, сучка, це ти пошкодуєш про свої слова! - він знову розмашисто вдарив мене по щоці, від чого у мене розбилась губа і з неї пішла кров.

Поки він ґвалтував мене, я постійно втрачала свідомість. Вовчий аконіт сильно діяв на мій організм, послаблюючи його.

Коли я прийшла до тями, чоловік уже стояв перед дзеркалом, поправляючи свій комірець. Мотузки на руках були зрізані, але я все ще відчувала наслідки дії аконіту. А ще я відчувала біль унизу живота, між ніг. Вся моя сукня була в спермі.

Помітивши що я почала рухатися чоловік сказав:

• Пробач, крихітко, але я не міг дозволити нижчій понести від мене. - потім він дістав з кишені гаманець і кинув кілька купюр. - Купи собі іншу сукню, ці лахміття вже нікуди не годяться.

Він мав рацію, сукня була розірвана, все в спермі, а в деяких місцях була кров.

Не без зусиль, підвівшись, я схопила ніж і направила на чоловіка.

• Що за..? - Він подивився на мене, але бачачи що немає сил і мені боляче, почав глузливо сміятися. - Ну давай! Ріж!

Я сіпнулася до нього і встигла залишити поріз на щоці, перш ніж він відштовхнув мене і кинув на підлогу.

• Це ще що за чорт! - Він обернувся до дзеркала, оглядаючи поріз.

Скориставшись моментом, я вибігла з номера та побігла на сходи для персоналу. Схопивши чиюсь форму, що складається з футболки та штанів, я забігла в підсобку і швидко перевдягла порвану сукню, кинувши її на підлозі. Вийшовши з підсобки, я побігла надвір. Мені треба в ліс, там мені стане легше.

Вибігши на терасу, я побачила перед собою цього корейського чоловіка. У нього була кров на щоці, але рана вже затяглася.

• Ну, чого чекаєш? Тікай. - він дивився на мене з глузуванням і погрозою в очах, докурюючи цигарку.

Не довго думаючи я послухалася його поради і з усіх ніг побігла в ліс. До мене долинули його слова:

• Якщо впіймаю – тобі не жити.