Альманах видів

Частина 16. Розмова з Джейкобом

Через кілька днів я зустріла Джейкоба на подвір'ї.

  • Привіт! - Підійшла я до нього. - Ти в порядку? Скільки він тебе у карцері протримав?
  • Привіт. Я пролежав там півтора дні. - відповів вищий, дивлячись у підлогу. - Досі дзвін у вухах.
  • Але чому ти не втік через вікно? Було ж відкрито.
  • Та я .. - Він глянув на мене і опустив погляд. - Я збирався тебе рятувати.. збирався вибігти, коли він на підлогу тебе кинув, але тут вломились охоронці.
  • Дякую.. – посміхнулася я і присіла поряд на трибуни.
  • Та я ж не допоміг нічим. Він тебе сильно побив?
  • Ні.. не те що б. – я відвела погляд.
  • А ще я чув, що ти більше не живеш у загальному корпусі. Що сталося?
  • Ну.. ми з директором.. ми як би старі знайомі.
  • Що? - він відсахнувся від мене, його очі округлилися і він позадкував. - Чорт! Ти теж Чиста!
  • Тихо тихо! Замовкни! - я підбігла до нього і затулила йому рота рукою. Потім подивилася йому в очі і риком сказала - МОВЧИ.

Він тут же заспокоївся, але дивився на мене здивовано.

  • Нікому не кажи, зрозумів? Якщо скажеш – будуть проблеми.
  • Я зрозумів. Я хотів вибачитись за той раз, коли я тебе подряпав. Якби я знав..
  • Не страшно. Більше так не роби. - Я підморгнула йому і посміхнулася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше