Альманах видів

Частина 16. Розмова з Джейкобом

Через кілька днів я зустріла Джейкоба на подвір'ї.

— Привіт! - Підійшла я до нього. - Ти в порядку? Скільки він тебе у карцері протримав?

— Привіт. Я пролежав там півтора дні. - відповів вищий, дивлячись у підлогу. - Досі дзвін у вухах.

— Але чому ти не втік через вікно? Було ж відкрито.

— Та я .. - він глянув на мене і опустив погляд. - Я збирався тебе рятувати.. збирався вибігти, коли він на підлогу тебе кинув, але тут вломились охоронці.

— Дякую.. – посміхнулася я і присіла поряд на трибуни.

— Та я ж не допоміг нічим. Він тебе сильно побив?

— Ні.. не те що б. – я відвела погляд.

— А ще я чув, що ти більше не живеш у загальному корпусі. Що сталося?

— Ну.. ми з директором.. ми як би старі знайомі.

— Що? - він відсахнувся від мене, його очі округлилися і він позадкував. - Чорт! Ти теж Чиста!

— Тихо тихо! Замовкни! - я підбігла до нього і затулила йому рота рукою. Потім подивилася йому в очі і риком сказала - МОВЧИ.

Він тут же заспокоївся, але дивився на мене здивовано.

— Нікому не кажи, зрозумів? Якщо скажеш – будуть проблеми.

— Я зрозумів. Я хотів вибачитись за той раз, коли я тебе подряпав. Якби я знав..

— Не страшно. Більше так не роби. - Я підморгнула йому і посміхнулася.

Кіра Найт