Частина 13. Запах проблем

Тільки я встигла прикрити двері і зробити ще одну затяжку, з-за рогу з'явився Віктор із почтом з охорони.

Я не дарма сказала, що це запах проблем. Від Віктора пахло злістю та обуренням, а в його очах горів червоний вогонь.

— О, привітки! - помахала йому я, коли він почав стрімко наближатися.

Замість ввічливого привітання, він сильним ударом вибив із моєї руки цигарку, схопив мене за волосся і притиснув до стіни.

— Якого хріна ти твориш? - прогарчав він мені в обличчя.

— Тебе довго не було, я вирішила прогулятись. - подивилася я на нього найслухнянішими очима на світі.

Він довго дивився мені в очі, а я не могла його відштовхнути, тільки намагалася послабити хватку волосся. Закашлявшись, я видихнула трохи сигаретного диму в обличчя Віктора. Розлютившись ще сильніше він кинув мене на підлогу.

— Де другий? - прогарчав він.

— Хто? - зробила вигляд що не розумію про що він.

— Кіро, не думай що я дурень. Тобі це явно не піде на користь. - відповів Віктор, намагаючись трохи заспокоїтись. Я піднялася на лікоть, але все ще лежала на підлозі. - Охорона бачила по камерах з тобою другу людину. Де він?

— Пішов. Вирішив, що це занадто ризиковано і пішов. - відповіла я. Я звичайно знала що він буде незадоволений, йому явно не подобається коли хтось його не слухається. Він потер перенісся.

— Перевірити лазарет! - наказав він охороні, не зводячи з мене палючого погляду.

Не встигла я перешкодити, як четверо охоронців увірвалися до кімнати. Почулися глухі удари і стогін, і з лазарету витягли побитого Джейкоба. Вогонь в очах Директора спалахнув ще сильніше.

— Не чіпайте його, він нічого такого не зробив! - вигукнула я.

— Він не послухався мене. – глухо сказав Віктор.

— Хазяїн, я.. - почав було Джейкоб, але Директор його перебив, наказавши охороні.

— Цього в карцер! А з тобою особисто розберуся. - слова лунали ніби прямо в мене в голові, настільки низьким голосом він це сказав.

Коли охорона вела Джейкоба, Віктор підійшов до мене і одним рухом поставив мене на ноги. Міцно стиснувши моє плече, так що його пазурі вп'ялися і залишили сліди на шкірі, він повів мене в адміністративне крило, де був його кабінет.