Частина 11. Душ та сигарети

Закуривши я почала оглядати околиці, як було видно з цієї висоти. Територія величезна, і крім внутрішнього двору вона огороджена ще далі, видніється блокпост із брамою, через яку ми проїжджали. Населених пунктів я не бачила поблизу, зате був вертолітний майданчик, який наразі порожнів. Було ще кілька корпусів, крім основного. В одному я була, коли тільки приїхала, а інші два варто ще дослідити.

Відчувши, що на мене дивляться, я перевела погляд на загальний двір. Там стояв Джейкоб і пильно, але здивовано дивився прямо на мене. Я з легкою посмішкою помахала йому. Це помітили охоронці, показали на мене, і побігли у бік будівлі, на даху якої я сиділа і курила.

Я вирішила, що затримуватися не варто, і мені треба прийняти душ. Не знаючи де Вікторова кімната, і чи живе він тут взагалі, я попрямувала по даху.

Вовчим слухом вловила слова Джейкоба: «З іншого боку будівлі, 3 поверх, 6-е вікно зліва. Зустрінемось там, кицю».

Що ж, втрачати мені нічого, а він може допомогти, тому я швидко перебралася і залізла у вже відкрите вікно. Опинившись у кімнаті, я почула як повз двері біжать охоронці і несподівано мене хтось перехопив і закрив рукою рота, так що я не змогла сказати ні слова. Цим кимось виявився Джейкоб.

• Мовчи – прошепотів він. - Якщо нас знайдуть, обидва вирушимо до карцера.

Ми стояли так кілька хвилин, поки тупіт ніг і крики охоронців не стихли вдалині.

Коли Джейкоб відпустив мене, я змогла нормально озирнутися. Це був лазарет. Мене здивувало, чому на вікнах нема ґрат. Я помітила це і раніше, але зараз тільки зрозуміла, що не бачила їх ніде, крім ізолятора, куди я потрапила по приїзду.

Зрозумівши питання в моїх очах, Джейкоб відповів:

• По периметру території скрізь вовчий аконіт. На багатьох вікнах і дверях, куди ми не повинні заходити, також. Це лазарет, тож тут його немає.
• Добре. - відповіла я. - Дякую, що допоміг.
• Але ж це не просто так, киса. Сподіваюся, ти розумієш. – усміхнувся він.
• Джейкоб, тримай свій член у штанях, дістав уже. – зло відповіла я.
• Збоченка! - видав Джейкоб і засміявся. - Взагалі мені потрібні відповіді.
• Відповіді? - здивувалася я.
• Так. Тебе вчора привели до Директора, а сьогодні ти жива, здорова, ще й вкрала його сигарети і вилізла з вікна його кабінету на перекур на даху. Але охорона не в курсі про твій особливий статус, якщо такий є. То навіщо ти ризикуєш своєю дупою? І чим ви всю ніч займалися із директором? - він знову хтиво усміхнувся.
• Тебе це не стосується, Джейкоб. Краще покажи де душ.
• Або відповиш, або я кличу охорону. - наполягає на своєму вищий.
• Та чорт забирай! Трахались ми з ним всю ніч безперервно. Задоволений? Може, відстанеш нарешті і покажеш дорогу?
• Як скажеш, кицю - посміхнувся він і тихо визирнув у коридор. - За мною.

Прокрадяючись житловим блоком ми дійшли до душових. Зайшовши всередину, я побачила чистий одяг різних розмірів, чисті рушники. Нарешті, блага цивілізації!

Швидко роздягнувшись і кинувши одяг на підлогу, я забігла в душову і включила гарячу воду. Каайф. Я не приймала нормальний душ уже цілу вічність, бо те обливання крижаною водою зі шланга не можна назвати душем.

Не знаю скільки я простояла під гарячою водою, але вийшовши помітила, що за мною весь цей час спостерігав Джейкоб. Анітрохи не зніяковівши, я взяла рушник і почала витиратися і одягатися в чисте.

• Ти що, цицьок ніколи не бачив? - все ж таки вирішила запитати його.
• Взагалі, то я стою на шухері. А раптом прийде охорона? - відповів він, не відводячи від мене очей.
• Джейкоб, навіть якби сюди зайшов би сам Директор з усією охороною в'язниці, ти б не помітив їх. - засміялася я.