Частина 10. Обшук кабінету

Ми говорили всю ніч, про все що з нами було. Що ми пережили, кого зустрічали на своєму шляху, де бували.

Під ранок я заснула прямо там, у кріслі.

Прокинувшись я помітила, що була дбайливо вкрита пледом, а Віктора ніде не було.

Виглянувши з кабінету, мене перехопив охоронець.

• Добрий ранок! Пан Лондбраєн поїхав у справах. Наказав нікого не впускати та не випускати. Також він розпорядився принести Вам сніданок, коли ви прокинетеся. Скоро доставимо. - вимовив солдат, впихнув мене назад у кабінет і замкнув двері.

Мда. Ну, я таки у в'язниці. Хоча варто дізнатися як надовго. Не те щоб у мене купа справ, і я хочу звалити… я б тут насправді затрималася. Але сидіти в карцері, гуляти у спільному дворі та ходити на обіди з рештою немає великого бажання.

Через хвилин 20 увійшов охоронець, приніс сніданок і швидко вийшов. Я намагалася поставити йому запитання щодо того, коли приїде Віктор, коли я зможу вийти з цього кабінету і де тут хоча б душ, але перед моїм носом знову зачинилися двері. У замку крутнувся ключ і я знову була замкнена. Мда, ніяких манер.

Вирішивши, що треба вирішувати проблеми по мірі їх надходження, я сіла снідати. Було досить непогано, не схоже на тюремну їжу. У Віктора тут особистий кухар? Хоча це цілком очікувано, він же директор цього місця.

Поснідавши я почала повільно прогулюватися кабінетом, думаючи чим би себе розважити. Ненадовго зупинившись перед картиною нашої сім'ї, задумалася над тим, що було б якби Віктор одразу знайшов би мене? Як би склалися наші життя?

Відкинувши нав'язливі думки пішла далі. Що було те загуло.

Переді мною стояв довгий гарний дубовий стіл, на якому були якісь папери і листи. Пошарудівши в ящиках я виявила багато чого цікавого: там був невеликий пістолет, сигари та сигарети різних фірм і до всього багато нудних документів.

Мою увагу привернув один з ящиків, який був закритий. Він не піддавався ні на які хитрощі і був замкнений на ключ. Намагаючись відкрити замок кігтем я відчула різкий біль, що обпалив мене, і відсмикнула руку.

• Сука! -  я почала облизувати палець. На замку засвітилися вирізані руни і запахло аконитом. Тут захист від злому перевертнем. Цікаво.

Залишивши це на потім і посмоктуючи обпалений палець я повернулася до сигарет. Сенсу чекати я не бачила, тому прочинивши вікно вилізла на карниз. Кабінет знаходився на верхньому поверсі, під дахом, тому мені не важко було вилізти на дах і сісти там.