Альманах видів
Частина 8. Ланель
— Виглядаєш неймовірно. Особливо як для зверненної… - він глянув в мою анкету, яка лежала на столику поруч. - … три роки тому. Хм. Ще б тиждень тому сказала.
— Я.. я.. я.. - у повному шоці я не можу сказати ані слова. Лише стою і дивлюсь на картину, безпорадно ловлячи ртом повітря.
— Нижча зверненна. - продовжував він. - Хахаха, 25 років з моменту народження! - він розсміявся. - Ти не забула накинути десяток сотень років?
Весь цей час він випалював мене поглядом, а я навіть не дивилась в його сторону. Я бачила ці обличчя і хотіла плакати. Я їх майже не пам’ятала. Я бачила їх менше 16 років за все своє життя і від цього моє серце стискалось так, що хотілось кричати.
— Кіра. - покликав мене нарешті Віктор і я перевела погляд з картини на нього. Мої очі горіли чорним з червоним, як і його. Білку майже не було, сама лише темрява і тваринна сутність.
— Я і не пам’ятала, звідки дізналась ці слова… думала що почула від когось з філософів, яких зустрічала за життя. Але ці слова були настільки глибоко в мені, що я не могла згадати, хто вклав їх в моє серце.
— Мій батько, Уолт, любив звісно всю родину. Але з любов’ю ставився тільки до тебе. Ми з братом завжди дивувались, коли він грав з тобою, навчав, чи пробачав всі твої витівки. Навіть заздрили тобі.
Я підійшла до Віктора, налила собі в келих віскі і сіла в крісло навпроти.
#1188 в Фентезі
#198 в Бойове фентезі
#4025 в Любовні романи
#1029 в Любовне фентезі
Відредаговано: 02.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
