Розділ 78 . Дім , що грає в хованки

Батьки поїхали в місто за продуктами, залишивши сестер у старому маєтку, який вони орендували на канікули. Був дощ, і дівчата вирішили пограти в хованки. Ельвіра рахувала до ста, а Марта побігла шукати найнадійніше місце.

​Вона залізла у велику дубову шафу в кутку бібліотеки. Але замість задньої стінки шафи Марта намацала холодну ручку. Вона штовхнула її і опинилася в кімнаті, якої не було на плані будинку. Там не було вікон, а всі стіни були обвішані годинниками. Сотні годинників — настінних, наручних, пісочних — і всі вони стояли.

​— Марто! Я йду шукати! — почувся голос Ельвіри десь дуже далеко, наче з іншої планети.

​Марта хотіла вийти назад, але двері шафи зникли. Замість них на стіні з'явився новий годинник — без стрілок, але з її власним іменем на циферблаті.

Ельвіра обійшла весь будинок. Вона заглядала під ліжка, за штори, навіть у підвал. Марти ніде не було. Раптом вона почула тихий звук із бібліотеки — Тік... так... тік... так...

​Вона зайшла в кімнату і побачила, що стара шафа відчинена. Всередині було темно, але з глибини долинав запах старої шкіри та пилу. Ельвіра зайшла всередину і опинилася в кімнаті з годинниками.

​У центрі кімнати за великим столом сидів Пан Секунда. Він був худим, як стрілка годинника, а його обличчя постійно змінювалося — то воно було дитячим, то старим, то зовсім зморщеним. Замість серця в нього під сорочкою щось гучно цокало.

​— Твоя сестра програла в хованки, — прошепотів він сотнями голосів одночасно. — Вона сховалася від часу. Тепер вона належить мені. Вона стане однією з моїх секунд.

​Ельвіра побачила Марту. Дівчинка стояла в кутку, але вона була немов застигла в прозорому склі, наче всередині величезного пісочного годинника. Пісок повільно засипав її ноги.

— Відпусти її! — крикнула Ельвіра. — Це просто гра!

​— У цьому домі все — не просто гра, — Пан Секунда підвівся. Його пальці були гострими, як ланцет. — Якщо ти хочеш її забрати, ти маєш випередити час. Подивися на годинник зі своїм ім'ям. Коли пісок засипле Марту повністю — вона зникне з пам'яті твоїх батьків. Вони повернуться і побачать тільки одну доньку.

​Ельвіра кинулася до пісочного годинника, де була Марта, але скло було міцнішим за сталь. Вона зрозуміла: фізична сила тут не допоможе. Це місце живиться порядком і ритмом.

​Вона згадала правило з нашого «Магічного Літопису»: «Час боїться безладу і того, що неможливо порахувати. Тільки справжній хаос зупиняє механізм Доглядача».

Ельвіра почала діяти. Вона не намагалася розбити скло. Вона почала переводити стрілки на всіх годинниках навколо. На одному вона поставила дванадцяту, на іншому — шосту, на третьому взагалі почала крутити стрілки проти годинникової стрілки.

​— ПРИПИНІТЬ! ВИ ЛАМАЄТЕ МІЙ ВСЕСВІТ! — закричав Пан Секунда.

​Він кинувся до неї, але Ельвіра почала співати пісню, постійно збиваючись із ритму. Вона плескала в долоні то швидко, то повільно, створюючи звук, який неможливо було вписати в жоден «тік-так».

​Механізм у грудях Пана Секунди почав диміти. Годинники на стінах почали падати і розлітатися на шестерні. Скло пісочного годинника, в якому була Марта, тріснуло, бо час у цій кімнаті перестав бути лінійним.

​— Біжимо, Марто! — Ельвіра схопила сестру, яка нарешті змогла ворухнутися.

Дівчата вискочили крізь шафу в бібліотеку саме в той момент, коли за вікном почувся гудок машини батьків. Вони вибігли на ґанок, мокрі від поту, але щасливі.

​Батьки вийшли з машини.

— О, ви вже тут! — посміхнулася мама. — Ми були відсутні всього десять хвилин, а ви вже встигли розкуйовдити волосся.

​Ельвіра подивилася на годинник на руці — він стояв. Марта міцно тримала сестру за руку. Вони знали, що для них у тій кімнаті минуло кілька годин, а для світу — лише мить.

​Шафу в бібліотеці тато наступного дня забив цвяхами, бо Ельвіра сказала, що звідти «пахне цвіллю». Але іноді вночі, коли в будинку панує повна тиша, сестри чують із бібліотеки тихе, розлючене Тік... так... — Доглядач Хвилин усе ще чекає на того, хто захоче сховатися занадто глибоко.

Порада : Якщо ви граєте в хованки в старому будинку, ніколи не ховайтеся в меблях, яких немає на вашому поверсі. А якщо ви опинилися в кімнаті з годинниками — ламайте ритм. Співайте невпопад, танцюйте без музики і ніколи не дивіться на стрілки.