Розділ 72 . Радіоняня

Батьки Майї  та її молодшої сестри Елі  нещодавно переїхали в дім, де раніше жила родина винахідника. У кожній кімнаті були дивні мідні трубки та старі динаміки. Тато знайшов на полиці пристрій, схожий на першу радіоняню — масивну залізну коробку з антеною, що нагадувала павучу лапку.

​— Дивіться, який раритет! — захоплено казав тато, підключаючи пристрій. — Тепер, Елю, якщо тобі щось знадобиться вночі, ми з Майєю почуємо тебе навіть через стіни.

​Еля спочатку бавилася з пристроєм, але ввечері вона прибігла до Майї, затуляючи вуха.

— Майю, вона не ловить мій голос. Вона ловить голос того, хто сидить у підвалі. Він каже, що в мене занадто багато «зайвих» слів, і він хоче їх забрати, щоб наповнити свою тишу.

​Майя підійшла до радіоняні. З динаміка чулося лише шипіння, але крізь нього пробивався звук, схожий на те, як хтось гострить ніж об камінь.

— Тату, Еля боїться цієї штуки. Вона каже, що чує в ній когось із підвалу.

Тато лише втомлено потер перенісся:

— Майю, це звичайні радіохвилі. Можливо, ловить сусідське радіо або просто статичну електрику. Не бреши мені про «голоси». Світ логічний: залізо не розмовляє саме по собі. Ідіть відпочивати!

​Наступної ночі Майя прокинулася від того, що динамік у її кімнаті почав видавати дивні звуки. Це був сміх Елі, але він звучав так, наче його записали на стару, пожовану плівку. Вона забігла до сестри. Еля сиділа на ліжку, відкриваючи рот, але з нього не вилітало жодного звуку.

​Зате з радіоняні чітко пролунало:

— Дякую за «добрий ранок», Елю. Тепер це моє слово.

​— МАМО! ТАТУ! — закричала Майя. — Радіоняня вкрала голос Елі! Подивіться на неї, вона німа!

​Батьки вбігли в кімнату. Для них усе виглядало інакше.

— Майю, ти знову за старе? — тато був розлючений. — Дитина просто спросоння не може вимовити й слова. А радіоняня просто фонить. Ти збожеволіла, Майю! Ти спеціально це вигадуєш, щоб ми викинули цю чудову річ. Припини брехати і маніпулювати нами!

​Вони вимкнули пристрій з розетки, впевнені, що тепер усе буде добре.

​Вранці Еля не змогла сказати навіть свого імені. Вона писала на папері: «Він прийде за залишками». Майя помітила, що радіоняня, хоч і вимкнена з розетки, продовжує світитися тьмяним зеленим світлом. А з динаміка почали виповзати тонкі чорні нитки, схожі на магнітну стрічку, що тяглися до горла Елі.

​Майя зрозуміла: допомоги не буде, поки в домі панує ця глуха невіра. Вона згадала пораду з нашого «Альманаху»: «Те, що живе в частотах, боїться справжнього людського крику та визнання правди. Тільки якщо дорослий почує монстра, він зникне».

​Майя схопила важкий молоток і затягла батьків у кімнату.

— ТАТУ! СЛУХАЙ! — кричала вона. — Не кажи, що це перешкоди! Послухай, що вона каже твоїм голосом!

​Вона вдарила по корпусу пристрою, і раптом із динаміка пролунав голос тата, але спотворений, злий:

— «Ви ніколи не повірите своїм дітям... і це зробить їх моїми...»

​Тато завмер. Його обличчя зблідло. Він почув власні слова, які ніколи не промовляв. Стіна його логіки розсипалася.

— Це... це не радіо, — прошепотів він. —  Воно знає, про що я думаю! Я ВІРЮ ТОБІ, МАЙЄ!

​Як тільки тато визнав існування істоти, з радіоняні вирвався потік чорного диму, що пахнув горілою пластмасою.

​Майя почала трощити пристрій молотком. З кожним ударом із динаміка вилітали вкрадені слова Елі, розсипаючись по кімнаті золотими іскрами. Коли залізна коробка перетворилася на купу брухту, Еля раптом глибоко вдихнула і вигукнула:

— МАЙЄ! ТАТУ! Я ТУТ!

​Тато притиснув обох доньок до себе.

— Пробачте мені. Я був занадто зайвий у своїй впевненості. Я більше ніколи не скажу «не вигадуй».

​Батьки винесли всі старі прилади з дому і закопали їх глибоко в лісі. Тепер у їхньому домі панує справжня тиша, яку не порушують жодні динаміки. Батьки більше не кажуть «тобі здалося», бо знають: іноді те, що ми чуємо в білому шумі, — це мисливець, який чекає на нашу невіру.

​Тепер дівчата знають: вони в безпеці, поки в їхньому домі вірять не тільки в логіку, а й у кожне слово одне одного.

​Порада №75: Якщо стара техніка видає звуки, коли вона вимкнена — розбийте її негайно. А батькам порада: голос дитини — це найважливіша частота у вашому житті. Якщо ви перестаєте його чути, на цій хвилі оселиться хтось інший.