Розділ 69 . Мелодія для пальців

Батьки Ані та її молодшої сестри Надійки   вирішили, що дівчаткам пора долучитися до класичної музики. Тато знайшов за оголошенням старовинне німецьке піаніно з чорного дерева. Воно виглядало велично, але клавіші були дивно жовтими, наче зроблені з кісток.

​— Дивіться, яка краса! — захоплено казав тато. — Справжній антикваріат. Тепер будете грати дуетом.

​Надійка першою підійшла до інструмента. Вона натиснула на клавішу «ля», і по кімнаті розлився звук, схожий на тихий людський стогін.

— Аню, воно кусається, — прошепотіла Надійка. — Коли я натиснула, я відчула, як маленька голка вколола мій палець. Воно хоче моєї крові.

​Аня подивилася на клавішу — там була крихітна червона цятка.

— Тату, Надійка каже, що піаніно її вкололо. І звук у нього дуже дивний.

Тато лише розсміявся, протираючи кришку інструмента ганчіркою:

— Надійко, не вигадуй. Це просто стара пружина або задирок на дереві. А звук — це просто розстроєні струни. Не бреши мені, що музика може бути «злою». Світ логічний: це дерево, метал і фетр. Ідіть тренуватися!

​Вночі Аня прокинулася від того, що в вітальні хтось грав. Це була складна, швидка мелодія, від якої вібрували стіни. Вона зайшла в кімнату і побачила Надійку. Сестра сиділа на стільчику, її очі були заплющені, а руки рухалися так швидко, що пальці здавалися розмитими тінями.

​Найстрашніше було те, що пальці Надійки були прив’язані до клавіш тонкими, напівпрозорими нитками, що виходили прямо з-під кришки піаніно.

​— МАМО! ТАТУ! — закричала Аня. — Подивіться на Надійку! Її пальці тягне піаніно! Вона не може зупинитися!

​Батьки вбігли в кімнату. Надійка вмить припинила грати і просто впала зі стільця від утоми.

— Аню, ти що, знову за своє? — мама була в люті. — Дитина просто ходить уві сні. Це лунатизм. А грала вона... ну, мабуть, просто випадково натискала клавіші. Припини брехати про «нитки». Ти просто хочеш, щоб ми позбулися інструмента, бо тобі лінь вчити гами.

​Батьки зачинили піаніно на ключ і пішли спати, впевнені, що проблема вирішена.

​Наступного ранку пальці Надійки стали довгими і тонкими, а шкіра на них почала тверднути, стаючи схожою на слонову кістку. Вона більше не могла тримати олівець — її руки постійно повторювали рухи гри на піаніно.

​Аня побачила, що ключ від піаніно повернувся сам собою. Кришка повільно піднялася, і зсередини почувся голос — скрипучий, як старі струни:

— Мені потрібна нова виконавиця. Моя попередня... розсипалася в пил. Надійка має ідеальні пальці. Вони стануть частиною моєї клавіатури.

​Аня зрозуміла: якщо вона не врятує сестру, Надійка перетвориться на частину інструмента.

Вона згадала пораду з нашого «Магічного Літопису»: «Музика, що краде душі, боїться фальші та справжньої тиші. Невіра дорослих — це тиша, яка вбиває, але віра — це крик, що руйнує чари».

​Аня затягла батьків у вітальню, де Надійка знову сиділа за піаніно. Цього разу її пальці вже почали зростатися з клавішами.

— ТАТУ! ДИВИСЬ! — крикнула Аня. — Це не лунатизм! Подивися на її руки! Вони перетворюються на кістку!

​Тато підійшов ближче, збираючись знову сказати «це просто...», але раптом піаніно заграло саме. Клавіші опускалися без дотику рук, а зсередини вирвався сніп чорного пилу. Інструмент видав такий різкий, фальшивий звук, що дзеркало в кімнаті тріснуло.

​Тато завмер. Він побачив, як пальці його доньки зникають усередині чорного дерева. Стіна його скептицизму рухнула.

— Я... я бачу це, — прошепотів він. — БОЖЕ, Я ВІРЮ ТОБІ, АНЮ! НАДІЙКО, Я БАЧУ МОНСТРА!

​Як тільки тато визнав правду, нитки обірвалися. Аня схопила важку сокиру для дров і з усієї сили вдарила по деці піаніно. Зсередини почувся не звук дерева, а справжній передсмертний крик. Піаніно розвалилося на купу гнилих дощок та іржавого дроту, з якого вилетіли сотні маленьких білих клавіш — це були пальці попередніх жертв.

​Надійка знепритомніла, але її пальці знову стали м’якими та теплими. Тато мовчки зібрав уламки інструмента і спалив їх у саду.

​Тепер у їхньому домі панує справжня тиша. Батьки більше не змушують дівчаток займатися музикою, якщо вони цього не хочуть. А коли Аня чи Надійка кажуть, що якась річ «дивно на них дивиться», батьки просто прибирають цю річ у гараж, бо вони зрозуміли: світ набагато дивніший, ніж їхні медичні довідники.

​Порада : Якщо старий музичний інструмент грає сам або вимагає від вас ідеальної гри — зламайте одну клавішу. Монстри-інструменти ненавидять фальш. А батькам порада: якщо ваша дитина каже, що її щось «коле» — перевірте це тисячу разів. Краще бути параноїком, ніж дозволити своїй дитині стати частиною старовинного оркестру тіней.