Розділ 18 . Голос із глибини

​Оля жила у старій квартирі, де труби постійно гули, наче в них застряг якийсь велетенський залізний звір. Мама завжди казала: «Олю, не сиди у ванні надто довго, вода забирає сили». Але Оля лише сміялася. Вона любила набрати повну ванну гарячої води, запалити свічки і розслабитися після школи.

​Того вечора все було як зазвичай. Оля налила багато рожевої піни, увімкнула свій улюблений плейлист і занурилася в тепло. Але через десять хвилин музика в навушниках раптом змінилася дивним шумом. Це було схоже на булькання води, але ритмічне, ніби хтось намагався вимовити її ім’я під водою.

​Оля зняла навушники. У ванній панувала тиша, лише кран ледь помітно капав. Кап... кап... кап... Але потім вона помітила це. Вода у ванні почала змінювати колір. З прозоро-рожевої вона ставала сірою, а потім — вугільно-чорною. Піна почала танути, перетворюючись на брудні клапті сірої маси.

​— Що за... — прошепотіла Оля, намагаючись намацати пробку, щоб випустити воду.

​Але пробка не витягувалася. Вона ніби прикипіла до дна. Раптом зливний отвір видав гучний хлюпаючий звук, і з нього почало виповзати щось довге, тонке і мокре. Це було схоже на пасмо волосся, але воно рухалося саме по собі, як змія.

​Оля спробувала вискочити з ванни, але її ноги раптом стали важкими. Вода стала густою, як смола, і почала тягнути її вниз. Чорні пасма волосся обплели її кісточки, міцно притискаючи до дна.

​— Допоможіть! — крикнула вона, але двері ванної кімнати раптом захлопнулися, хоча протягу не було. Замок клацнув сам собою.

​З води почала підійматися постать. Вона не мала чітких обрисів — це була напівпрозора жіноча тінь, повністю зроблена з брудної води та сплутаного волосся. Замість обличчя у неї була гладка поверхня, на якій постійно виникали та зникали бульбашки повітря.

​— Ти так часто змивала свої секрети разом із водою... — прошепотіла Тінь. Голос був вологим, ніби виходив із самого дна океану. — Твої сльози, твої страхи, твої погані думки. Я збирала їх усі ці роки. Я — це те, що ти хотіла забути. Тепер я хочу твій голос, щоб нарешті закричати.

​Тінь простягнула свої мокрі, довгі пальці до горла Олі. Дівчина відчула неймовірний холод. Вода у ванні піднялася до самих країв, хоча кран був закритий. Кімнату почав заповнювати густий пар, у якому проглядали обличчя інших людей, що колись зникли у цій ванній.

​Оля згадала запис із нашого Альманаху Нічних Тіней: «Водяні істоти бояться сухого тепла та звуку розбитого скла».

​Вона глянула на поличку поруч. Там стояла велика скляна банка з сіллю для ванни. Зібравши всі сили, Оля схопила банку і з усієї сили вдарила нею об край ванни. Скло розлетілося на тисячі гострих дрібних шматочків.

​Як тільки скло розбилося, Оля схопила жменю сухої солі та кинула її прямо в центр водяної тіні. Сіль подіяла як кислота. Тінь засичала, почала випаровуватися, видаючи звук, схожий на крик тисячі китів. Чорне волосся, що тримало Олю, миттєво висохло і розсипалося на порох.

​Вода у ванні з гучним гуркотом почала стікати в каналізацію. Це було так швидко, ніби там утворився справжній вир. Оля нарешті змогла встати. Вона вискочила з ванни, важко дихаючи, і кинулася до дверей.

​Замок піддався не відразу, але коли вона нарешті вибігла в коридор, у ванній все стихло.

​Наступного ранку прийшов сантехнік, якого викликала мама, бо труби забилися. Коли він витягнув сміття із сифона, він здивовано подивився на Олю.

— Дивно... — сказав він. — Тут немає звичайного бруду. Тільки дивне чорне волосся, яке пахне парфумами, якими ви користувалися ще в дитинстві. І... — він витягнув маленьку срібну сережку, яку Оля загубила три роки тому.

​Оля взяла сережку. Вона була крижаною на дотик. Вона подивилася в дзеркало і побачила, що за її спиною у ванній на стіні залишився мокрий слід у формі долоні.

​Вона зрозуміла: Тінь не пішла. Вона просто чекає в трубах, поки Оля знову захоче прийняти ванну і забути про свої проблеми.

​

​Дорогі мої читачі ! 

​Моя порада: ніколи не сидіть у ванні занадто довго, особливо коли на вулиці повний місяць. Вода — це портал, який вбирає нашу енергію та емоції. Якщо ви помітили, що вода у ванні почала темніти або видавати дивні звуки — негайно виходьте.

​Завжди тримайте під рукою пачку звичайної солі. Сіль — найстрашніший ворог для істот, що живуть у воді, бо вона висмоктує їхню сутність. І головне: ніколи не засинайте у ванні. Ви можете прокинутися вже не в своїй кімнаті, а в місці, де ніколи не буває сухо.