Наступного ранку Ліана вирішила навчити свого кота Рикка магії.
Вона показала йому, що навіть просте розчинення солі у воді – це маленьке заклинання: кристали розпадаються на атоми, і вода стає іншою, готовою до нових чудес.
Вона взяла сушені квіти і засипала їх у прозору колбу з медом і теплою водою.
Квіти розкривалися повільно – це була реакція гідратації, але в очах Ліани це виглядало як танець духів.
“Бачиш, Рикк, – казала вона, – магія завжди підкоряється законам. Ти просто додаєш терпіння і трохи уваги, а решту робить природа.”
Потім дівчинка зібрала різні метали у маленьких тиглях.
Коли вона нагріла їх, вони змішувалися і світилося легке тепло – це було плавлення, але Ліана назвала його «вогнем алхіміка».
Ввечері місто зібралося навколо її вікна.
Коли Ліана випустила пару з колби, що пахла трохи як лимон і трохи як троянда, люди піднімали очі в захваті.
Для них це було магічне сяйво, для Ліани – проста конденсація пари з ефірними маслами.
І Ліана зрозуміла ще одне: справжня магія не в тому, щоб змінювати реальність дивами.
Вона в умінні помічати реакції, розуміти їх і грати з ними, як музикант з нотами.