РОЗДІЛ 6.2

Артем тим часом нахилився ще нижче. Його широкі, м'язисті груди майже торкнулися моєї голови, і я знову впіймала цей нестерпний, дурманний шлейф його парфуму з нотами бергамоту, змішаний тепер із кокосовим маслом і гарячим запахом його власної шкіри. — Ти занадто сильно напружена, кохана, — прошепотів він прямо мені у вухо, обпалюючи його диханням і навмисно виділяючи останнє слово тим самим густим, оксамитовим тоном, який гарантовано, без перешкод долетів до сусіднього шезлонга. — Розслабся. Довімся мені. Я ж просто дбаю про твою... безпеку та красу.

Я злегка, через силу повернула голову, з-під напівопущених вій подивившись на нього. Мої щоки палали яскравим, пунсовим полум'ям. Артем дивився на мене зверху вниз, і на його обличчі в цю секунду не було жодного сліду від тієї звичної, знущальної офісної маски, яку я так ненавиділа в Києві. Його темні оці раптово стали неймовірно глибокими, майже чорними, а погляд повільно, з якоюсь важкою, хижою і голодною увагою ковзав по моїх плечах, плавному вигину талії і нарешті зупинився на моїх губах, які злегка відкрилися від швидкого дихання.

На якусь коротку, божевільну, за межею фолу секунду мені здалося, що наш непохитний аналітик Артем Ковальчук теж повністю втратив контроль над власними прорахованими графіками. Його великі пальці на мить завмерли на моїй талії, злегка, владно стиснувши шкіру набагато сильніше, ніж вимагав наш дурний сценарій. Його власне дихання збилося, ставши важчим і переривчастим. Він заплутався у власній грі, задивившись на мене в цьому смарагдовому шовку. Між нами наче проскочила жива, синя іскра, готова спалити цей пляж дотла.

— Гей, Кіро! — раптом пролунав різкий, писклявий, зриваючий на фальцет голос Олега, який розірвав цю наелектризовану, інтимну тишу як важка сокира.

Ми обоє наче прокинулися від глибокого гіпнозу. Артем повільно, з явним внутрішнім неохочим зусиллям відвів свої руки від моєї спини, залишаючи мою шкіру миттєво сумувати за їхнім важким теплом, і розслаблено сів на шезлонгу, потягнувшись за своїм келихом із крижаною водою. Його щелепи були міцно стиснуті.

Я швидко підвелася на ліктях, судомно поправляючи сонцезахисні окуляри й дивлячись на Олега. Мій колишній наречений стояв впритул до нашого шезлонга, тримаючи в руках дві склянки з якихось дешевим готельним пивом. Його обличчя було багрово-червоним зовсім не від критського сонця, а від чистої, концентрованої, нищівної чоловічої ревнощів. Він дивився на засмаглого, бездоганно складеного Артема з такою злобою, наче готовий був прямо зараз кинутися в рукопашний бій, але очевидна, колосальна різниця в вагових категоріях та зрості явно утримувала його на безпечній відстані.

— Ви що, знущаєтеся тут з усіх?! — буркнув Олег, намагаючись зробити свій голос солідним і грізним, але від емоцій він лише кумедно дав півня, змусивши кількох німців на сусідніх шезлонгах обернутися. — Можна якось... скромніше, пристойніше поводитися в громадських місцях? Тут усе-таки солідний сімейний готель, п'ять зірок, а не якийсь приватний нудистський пляж для дорослих! Анжелі на це неприємно дивитися!

Артем повільно, неймовірно ефектно зробив ковток крижаної води, заплющивши очі, потім поставив келих на столик і нарешті повернув до Олега голову. На його губи миттєво, як за клацанням пальців, повернулася ця нищаща, лінива, зверхня посмішка справжнього альфа-самця, який повністю, на сто відсотків контролює кожну деталь ситуації. Він недбало, абсолютно по-власницьки закинув свою важку руку мені на плече, одним коротким рухом притягуючи мене до свого боку. І я, відчуваючи дикий, шалений прилив адреналіну, з готовністю і навіть з якоюсь котячою ніжністю притулилася до його гарячих грудей, відчуваючи, як під моєю щокою б'ється його пульс.

— Олеже, друже мій, — протягнув Артем з м'якою, але абсолютно смертельною корпоративною іронією, від якої Олег аж пересмикнувся. — Тобі щось конкретно не подобається в нашому відпочинку? Я всього лише мащу свою кохану жінку захисним кремом, аби вона не обпекла свою неймовірну, розкішну шкіру. Якщо в тебе особисто є якісь технічні проблеми з нанесенням захисних засобів на твою... ефектну наречену в леопарді, то я не проти допомогти порадою. Можеш попросити в офіціанта брошуру з інструкцією для новачків. А нам із Кірою прямо зараз цілком, абсолютно комфортно разом. Правда ж, сонечко моє?

Він злегка, неймовірно ніжно нахилився і поцілував мене в мокру від бризу скроню, і я, заплющивши очі від цього несподіваного, але такого солодкого, правильного жесту, голосно, знущально-ніжно відповіла на весь пляж: — Так, коханий. Ти робиш цей масаж просто божественно, у мене аж мурашки. Олеже, не заважай нам насолоджуватися морем, будь ласка. Тобі корисно більше часу приділяти своїй дівчині, вона он уже вся згоріла і стала схожа на вареного рака. Нам заважає твій тінь.

Олег буквально задихнувся від обурення, його рот безпорадно відкривався і закривався. Його кулаки стислися так, що пиво в склянках небезпечно заплескалося, заливаючи його білі мокасини, а Анжела поруч видала якийсь ультразвуковий обурений писк ображеної доброчесності. Мій колишній різко, ледь не спіткнувшись об підніжку шезлонга, розвернувся і майже побіг у бік бару, лишаючи свою розгублену пасію тупати ногами на місці під глузливі погляди європейських туристів.

О так! Це була чиста, абсолютна, розгромна і беззаперечна тактична перемога на чужому полі! Моє принижене колись его зараз просто співало, танцювало канкан і вимагало продовження цього банкету відплати.

Але коли я повільно повернула голову і прямо, без захисних окулярів зустрілася поглядом з Артемом, який досі продовжував тримати мою талію... весь мій тріумф раптово, за секунду змінився новим, набагато небезпечнішим і диким передчуттям. Його гарячі пальці все ще продовжували повільно, майже несвідомо погладжувати мою ключицю, і в його темних очах уже не було жодної іронії, жодного натяку на перемогу над Олегом. Там було щось інше. Щось первісне, глибоке і тягуче, що не мало жодного, навіть найменшого стосунку до Олега, нашої компанії чи нашої угоди на мільйон.