РОЗДІЛ 4.2

Я сильніше стиснула склянку в руці, примруживши очі й відчуваючи, як знайомий азарт, злість і передчуття якоїсь небезпечної, аморальної гри починають гарячою хвилею закипати в моїй крові. — Що ти хочеш, Артеме? Говори прямо, без своїх цих метафор і вступних промов. Які твої умови?

— Твій колишній приїхав на цей острів не просто так, Кіро. Він приїхав сюди з однією метою — методично, з насолодою топтатися по твоїй жіночій гордості, — Артем зупинився всього за півкроку від мене. Настільки близько, що я знову відчула аромат його парфуму, який уже встиг капітально засісти в моїй голові. В його очах спалахнули небезпечні, чисті бісики. — І він не відчепиться, повір моєму досвіду. Весь цей тиждень ви будете стикатися лобами на пляжі, в ресторанах, на закритих вечірках готелю. Ти збираєшся щоразу ховати очі й ковтати сльози, вдаючи, що тобі байдуже? Я пропоную тебе ідеальну, чисту угоду типу «win-win». Я до кінця цієї відпустки бездоганно відіграю роль твого шалено закоханого, успішного, щедрого та абсолютно ідеального чоловіка. Ми влаштуємо їм таке шоу, таку драму, що твій Олег повернеться в Київ із хронічним нервовим тиком, а його силіконова німфа викине свій леопардовий непотріб у найближчий смітник. Його чоловіче его буде спалено в попіл на твоїх очах.

Я затамувала подих, відчуваючи, як моє серце робить глухий удар об ребра. Пропозиція звучала не просто спокусливо — вона звучала як солодкий, гріховний нектар. Побачити повний, публічний крах Олега, який розбив моє серце і розтоптав мої мрії — це було моєю таємною, нічною молитвою. Але я надто добре знала Ковальчука, щоб вірити в його раптовий альтруїзм та лицарство. — А яка твоя ціна, Артеме? Що ти хочеш натомість за цей свій «благодійний перформанс»?

Артем злегка схилив голову набік, і його посмішка стала ще ширшою, набуваючи відверто хижих, тріумфуючих ноток переможця, який точно знає, що жертва вже на гачку. — Натомість, Кіро... на найближчих стратегічних зборах акціонерів у липні ти віддаєш свій вирішальний, золотий голос за мій проект глобальної реструктуризації компанії. Або... ти прямо зараз обіцяєш добровільно, без бою поступитися мені веденням великого фінансово-логістичного контракту в Києві, за який ми з тобою безжально боремося останні півроку.

У мене всередині все моментально захололо, покриваючись товстою кригою. Цей нестерпний гад бив точно, професійно і безжально в саму ціль. Великий логістичний проект — це був мій персональний квиток на посаду віце-президента компанії, моя завітна мрія, заради якої я працювала по шістнадцять годин на добу без вихідних. Це була моя кар'єра, мої сльози, моя гордість, мій інтелект. І він вимагав віддати йому плід моєї річної праці в обмін на кілька днів акторської гри на середземноморському курорті!

— Ти... ти просто знущаєшся з мене? — прошипіла я, роблячи різкий крок вперед і майже впираючись вказівним пальцем у його тверді, обтягнуті льоном груди. Мої очі палали справжньою люттю. — Це шантаж! Чистий, брудний, цинічний корпоративний шантаж, Ковальчук! Ти скористався моєю слабкістю!

— Ні, Кіро, це не шантаж. Це чистий бізнес, — абсолютно спокійно, навіть не поворухнувшись від мого випаду, парирував він. Його голос став нижчим, майже інтимним. Він повільно опустив свій погляд на мої губи, затримався там на довгу, нестерпну секунду, а потім знову повернувся до моїх шалених очей. — Тобі й тільки тобі вирішувати, що для тебе важливіше прямо тут і зараз. Твоя жіноча гордість перед колишнім покидьком, який цинічно розтоптав тебе і привіз сюди іншу жінку на твої гроші, чи твій проект, де ти й так сильна і зможеш наздогнати мене пізніше. Подумай, як солодко, як божественно буде дивитися на Олега, коли я буду обіймати тебе, цілувати на очах у всіх і дарувати розкішні квіти. А проект... Ну, ти ж у нас визнаний геній маркетингу, придумаєш щось нове, ще масштабніше. Отже, Дорошенко? Що скаже твоє раціональне мислення? Укладаємо наш таємний контракт?

Між нами наче затріщали видимі іскри. Напруга в кімнаті досягла такої концентрації, що, здавалося, варто було чиркнути сірником — і все злетить у повітря. Я дивилася в його впевнені, красиві, глибокі й такі нестерпні очі. Мій раціональний, холодний мозок гарячково, на шаленій швидкості прораховував усі можливі ризики та варіанти. Гордість чи кар'єра? Жіночий нищівний тріумф чи професійна стабільність? Всередині мене йшла справжня, кривава громадянська війна, але викривлене від заздрощів обличчя Олега, яке я бачила десять хвилин тому біля басейну, стало тією самою фінальною, вирішальною краплею. Я ні за що на світі, ні за які гроші й проекти не дозволю йому думати, що я зламана і нещасна. Навіть якщо за цю ілюзію мені доведеться заплатити таку високу ціну моєму особистому ворогові.

Я зробила глибокий, повільний подих, гордо розправила плечі, змушуючи себе заспокоїти тремтіння в тілі, і рішуче протягнула йому свою тонку, витончену долоню. — Гаразд, Ковальчук. Твоя взяла, бісовий ти маніпулятор. Ти граєш мого ідеального, шалено закоханого хлопця до самого кінця цієї відпустки, ні на один міліметр не відступаючи від сценарію та моїх вказівок. Але май на увазі: якщо ти схибиш, якщо ти провалиш бодай один епізод або даси Олегу привід сумніватися — наша угода миттєво анулюється, а фінансовий проект залишається моїм без жодних дискусій. Договір набрав чинності.

Артем кілька секунд мовчки дивився на мою відкриту долоню. Потім він повільно, з якоюсь особливою урочистістю протягнув свою велику, гарячу руку і міцно, до хрускіту стиснув мої тонкі пальці. Його суха шкіра знову моментально обпалила мене своїм електричним теплом, змушуючи серце зробити божевільний кульбіт. Він не поспішав відпускати мою руку, злегка притягуючи мене на сантиметр ближче до себе.