Зміст
Моя барвиста Україна
Зелені лани, швидкоплинні води річок,
Поля золоті і смарагдові хвилі пагорбів,
Гори високі, море глибоке, безліч зірок –
Маленька держава, що має величних пращурів.
У кожній хатині, у кожній родині промені –
Палають бажання достатку і незалежності.
Рушник та ікони, а також минулого корені,
Є непохитним фундаментом справжньої єдності.
Неповторна,
Благотворна,
Єдина батьківщина,
Моя барвиста і красива,
Рідна Україна!
**
Я – українка!
Люблю тебе безмежно, рідний краю,
І гріє душу щира ця любов.
Твою турботу серцем відчуваю,
Тече у венах українська кров!
Прикрашена вінком барвистих квітів,
Співає, тішить, вабить зір земля.
Там сотні років сонцем оповиті
Лани і гори, море і поля.
Сопілка грає у моєму серці,
Цвіте калина в лузі край села.
З криниці воду носять у відерці,
Лелеки повертаються з тепла.
Люблю тебе безмежно, рідний краю,
За мову рідну, за батьківський дім.
Сторінки незалежності гортаю.
Я – українка! І пишаюсь цим.
**
Великдень
Зеленіє ліщина, червоніє калина,
Степом котяться хвилі духмяні.
Це моя Україна, це моя Батьківщина!
Це її захід сонця багряний.
Чути дзвони церковні, струмки прохолодні,
Рясно квітне смарагдове поле.
Прославляють життя у піснях Великодніх,
Що майстерно виводять навколо.
Над синіми морями, гостроверхими лісами,
Всюди лине мова солов’їна.
Від заходу до сходу, від півночі до півдня –
Святкує Незалежна Батьківщина!
**
Повернусь додому
Повернусь додому, під вербу й тополю,
Про думки й тривоги розкажу вітрам.
Затріпочуть листям, стануть наді мною,
Дідусеві вишні, як зелений храм.
Пелюстками квітів на зеленім полі,
Розкладу веселку. Сльози на очах.
І піду стежками обраної долі,
А село, рідненьке, бачитиму в снах.
Повернусь додому…
**
Заплітаються мереживом слова
Під бурхливим подихом реальності
Гасне вогник нашого кохання,
І примарне світло віртуальності
Вихопило крижане вітання.
Красномовно-мовчазними рухами
Розчиняється фантазія у снах.
Релаксуючими моно-звуками,
Б’ється серце у знекровлених руках.
Під бурхливим подихом реальності
Відчайдушно зорі мерехтять.
А бажання прагнуть досконалості,
Почуття безболісно тремтять.
Струмом розбиває ожеледицю.
Заплітаються мереживом слова.
Кавою з вершками доля стелиться,
І трапляються на світі ще дива!
Відредаговано: 25.02.2020