- 8 -

Шеллі вдячна всім богам за те, що вона прокинулася раніше Даара. Вона б із сорому згоріла, якби він прокинувся першим і застав її позу. Вона не просто лежала в нього на плечі, вона сама його обійняла та ще й на додачу закинула ногу. Її коліно розташовувалася саме на чоловічій випуклості, і Катрайн подумки думала про зброю, яка там про всяк випадок була схованою чи кишені. Її влаштовувало будь-яке виправдання, окрім чоловічого причандалля, від думки якого її вуха починали горіти пекельним вогнем.

«Це все дія зв’язувальних чар!» — виправдання ранкової цікавинки у штанях Аріана, було не надто переконливим. Та для Шеллі краще було так, аніж думати про те, що там в штанях Даара і чи мала вона до цього відношення.

Обережно, надто обережно, вона прийняла коліно з його паху, борючись із цікавістю, впевнитись,  що ж то за випуклість і яких розмірі там кинджал. Слідом вона прийняла руку, і лише потім злізла з відьмака, тяжко дихаючи. Багаття ледь тліло, але Шеллі буквально палала вся із середини.

«Потрібно як найскоріше зняти ці чари! Здається вони починають діяти й на мене!»

— Давно прокинулась?

Його голос змусив підскочити Катрайн на місці. Вона так заглибилась у свої роздуми, що зовсім не помітила як підвівся Аріан.

— Ні, щойно.

— Дякую, — спокійно він вимовив. — Знаю, для тебе це було не легко, але я справді вельми вдячний тобі за це.

— Якби не я, цього б взагалі не мало статися з тобою.

Їхня ранкова розмова на цьому закінчилася. На сніданок знову була лохина, яка лишилася після вчора, а ще хліб та горіхи, які на щастя лишився в рюкзаку Даара. Закінчив трапезу, вони відразу вирушили в дорогу, практично не розмовляючи.

Аріан був заглиблений у сої думки, а Катрайн боролася із соромом та хтивими фантазіями. Не те щоб вона перестала кохати свого нареченого, просто відчути чоловічі обійми красунчика, не могло залишити її байдужою. А можливо вся причина була в тому, що цим красунчиком був саме Аріан.

— Що це за гільдія?

Три години мовчання було вдосталь для Катрайн, яка знову почала розмову першою.

— Хвіст блакитної русалки, і відповідаю на твоє наступне питання, вона є приватною.

Королівство Аматаріс не було маленьким, і йому підпорядковувалося офіційних тринадцять гільдій. Тринадцять капітанів які очолювали найсильніших чаклунів, які боронили й стояли на варті. Решта гільдій були дріб’язковими, в яких вивішували на стендах будь-яку роботу для чаклуна, яка могла збагатити його кишені, звісно частку потрібно було віддати в королівську казну, як податковий збір. Це була та версія, яку оприлюднювали для простого люду.

Насправді магічний департамент намагався суворо контролювати тих чаклунів, які змогли пережити ритуал очищення і яких примусово змушували вступати до гільдій. Дріб’язкові гільдії  корону не цікавили, звісно окрім щомісячного податку, який платили всі.

Аріан належав тринадцятій гільдії, і мав особливе ставлення лише перші два роки служби, доки капітану не набридло його зачіпати. Факт про те, що капітан прийняв Даара, і усвідомив, що він приносить більше користі, ніж надуманого зла, за решту звичних чаклунів ніде не озвучувалося. Так Аіан й жив.

— Тобто не підкорюється короні?

— Відносно.

— Це законна гільдія?

— Так.

— Ти частина цієї гільдії?

— Ні. Мій друг частина цієї гільдії, і йому я можу довірити не лише твій секрет, а й своє життя.

— Я гадала, що гільдії між собою не товаришують, але всі підкорюються короні.

— Не всі. І судячи з твоїх розмірковувань ти не вступила до гільдії.

— Мені збиралися влаштувати шлюб, пам’ятаєш?! Келріс не хотів, щоб його дружина працювала в гільдії й відправлялася на всілякі небезпечні завдання. Моя цінність полягала в народжені дітей з хорошими генами, та налагодження через мене вигідних домовленостей з батьком.

— Не густо.

— Не густо, — підсумувала Шеллі. — Ми не одні, — зітхнула вона не втішливо.

По її тілу пройшлося тремтіння, два місяці кочівного життя обходилося майже без нечисті. Катрайн вдало обирала шляхи відступу, щоб зайве на них не натикатися. Вона не була боягузкою, просто оцінювала реальний рівень своїх вмінь.

 Аріан був справжнім магнітом для істот, які збігалися на нього, мов мух на мед. Шеллі варто було б подумати перш ніж наймати в охоронці відьмака поцілованого пітьмою, на якого збігається вся нечиста сила по всій окрузі.

— Всього-на-всього злидень.

Даар сказав це, аж  надто байдуже й спокійно, Шеллі пересмикнуло. Злидень міг би точно бути нічним кошмаром – подоба людини зі зморшкуватою сірою шкірою, яка в певних місцях обвисала. Гнилі зуби, відсутність волосяного покрову, і звісно довгі гострі пазурі на руках. 

— Всього-на-всього нечисть, — передражнила його Катрайн дістаючи із футляра кинджал.

Що-що, а володіння кинджалом в неї було набагато краще аніж список вивчених заклинань. Істотний рев Злидня був дивовижно-страшним, і Шеллі підсвідомо раділа, що вона зустрілася з ним не сам на сам.