Розділ третій. Глос небуття

На обід Грант приготував сандвічі. Їли вони в повній тишині. «Я не їв нічого смачнішого за останні роки 3» думав Джек.

Після того як вони поїли, Джек захотів дещо спитати у Гранта:

- Ви мені так і не розказали, хто такий Гезенборг

- Так, справді. – відповів Грант зробивши перед тим трьох секундну паузу – що ж, зроблю це зараз. Так що слухай: Ти вже знаєш, що алхіміки набагато могутніші за магів, але якщо маг вб’є алхіміка, то може забрати його силу. Гезенборг – нинішній король магів. Йому вдалося вбити одного алхіміка. Завдяки цьому він став рівний по силі іншим алхімікам, таким чином він зміг захопити декілька дрібних селищ алхіміків. Тим самим вбивши як найменше з 30 алхіміків. Це вже дуже велика сила, але вона не наймогутніша. Вона дійде свого піку, якщо він вивчить алхімію, тобто зіллє варіння та закляття. Для цього потрібно десь їх взяти, Тобто дістати книжки з знаннями. Все це знаходиться в бібліотеці Гіфарсу. Батьківщини алхімії. Але він не знає її місцеположення. Цим я його і перевершую. Тому ми маємо час.

Джеку знову потрібен був час все обміркувати. Занадто багато нової інформації. «Це ж треба, ще вчора я був звичайним підлітком, а сьогодні я вже алхімік. А кажуть, що чудес не буває.»

- Сьогодні відпочивай, завтра почнемо перший урок. А поки можеш оглянути дім. – Сказав Грант встаючи із столу.

Джек ще з 2 хвилини поседів, а потім встав, щоби оглянути будинок. Він же був доволі великий. Колишній музей як не крути. На першому поверсі було близько 4 кімнати – передпокій, вітальня кухня та кімната для обрядів (Так її прозвав Джек). Все, окрім вітальні хлопець вже оглянув, тож він рушив саме туди. Вона була не такою великою, якою здавалася на перший погляд. Там були тільки камін, кілька стільчиків диван та книжкова шафа. Навіть картин не було. Але була драбина Вниз та нагору. Джек вирішив спочатку оглянути нижній поверх. Там була одна, але дуже велика кімната. Вздовж одної із стін була величезна, метрів 15 завдовжки та 4 заввишки, книжкова шафа повністю набита книгами. Але якщо в вітальні книги були на кшталт «Гаррі Поттер» та інші фентезі, то тут книги були на кшталт «Час і простір, зілля та закляття» якогось Алехандро Бертоні, або «Відлуння смерті. Або все про контакт з померлими» Гарольда Вінсента. «Книги по алхімії, однозначно» - подумав Джек. Він вирішив там довго не затримуватися, тож піднявся на гору. На другому поверсі вже було більше кімнат – декілька спалень, ванна та вбиральня. Джек оглядав все це ще десь з годину. За цей час він знайшов приміщення, яке було схоже на склад. Ще одну кімнату з колбами, але тепер їх було набагато більше і вони відрізнялися за формою від тих, що були на першому поверсі. Поки він все це робив надворі стемніло. Тож Джек прийняв ванну, та ліг спати в кімнаті, яку Грант виділив ще кілька годин тому.
«Це ж треба, скільки всього трапилося сьогодні» - думав Джек. Подумавши ще з десять хвилин він вирішив, що вже пора спати. Тож він влігся та закрив очі, через кілька хвилин йому вдалося заснути.

***
Наступного дня Джек встав десь о шостій ранку. На дворі тільки почало сходити сонце. Грант ще спав, тож Джек вирішив не гаяти часу і одягнувшись сів на диван чекаючи Гранта. Так він прочекав близько пів години.

- Я бачу, ти вже встав – сказав Грант
 

- Так, встав – відповів Джек – Я гадав, що урок почнеться дуже рано.

- Ти помилявся.

- Я вже це зрозумів, дякую.

- Добре, пішли. Зараз почнеться перший урок.

«Нарешті» подумав хлопець встаючи із крісла. Вони спустилися в ту кімнату з величезною книжковою шафою. Спустившись Грант підійшов до одної з тисячі книг, та трохи пошукавши дістав одну із них. Коли він поклав її на стіл у Джека з’явилася можливість її розглянути. Це була тоненька рожева книга на якій було написано «Голос небуття». І все. Навіть не написано автора, тільки назва. Джек був спантеличений, йому здавалося, що книга має бути більша.

- А вона такою і має бути? – спитав той

- В якому сенсі? – спитав Грант

- Я маю по ній вчитися? Вона ж така маленька.

- Повір мені, юначе, ця «маленька книжечка» містить достатньо матеріалу, щоби ти освоїв базові навики, знання та терміни з алхімії.

- Вірю

- Тоді почнімо. Як ти вже знаєш, магія та алхімія – це дві різні речі. Алхімія має не тільки більш складні закляття, але й зіллє варіння. Вона дуже легка для вивчення, але також дуже важка в виконанні. Завдяки їй можна виконувати найнеймовірніші речі.   Спочатку тобі треба навчитися керувати посохом. Спочатку сконцентруй увагу на свою руку і місце, де вона доторкається до посоха. І скажи «світло», та уяви як воно повинне виглядати, тобто розмір та колір.

- І все? – спитав Джек.

- Так, якщо сумніваєшся ти можеш відкрити підручник, і сам подивитися. А то я також можу дечого не пам’ятати.

- Ні дякую, я вам довіряю.

Джек зробив все, як сказав Грант. Він сконцентрував увагу на місті, де рука перетинається з посохом і уявив. Зелене світло у формі звичайної кулі. Спочатку йому здалося, що нічого не трапилося. Але відкривши очі він побачив… Зелена куля, яка випромінює світло.

- Дивовижно – сказав Грант - з першого разу. Хм, добре підемо далі. Тобі треба зробити три подібні вправи одночасно. А саме – світло, звук і зробити предмет світла матеріальним, поки з першим кроком ти впорався. Тепер зроби звук. Будь який.

- Шелест листя, підійде?

- Ідеально – відповів Грант. – Добре, тепер починай, все теж саме.

І тут почалися проблеми. Як би Джек не старався, нічого не виходило.  Він навіть вже не зміг повторити звук з світлом. Після години спроб Грант сказав:

- Я зрозумів, коли ти вперше виконав закляття з світлом, твоє тіло із-за недосвідченості використало всю магію. Але це нічого, вона з часом відновиться. Тобі треба трохи відпочити.