Розділ 9.2

- Я так і знала! - прошепотіла Тамсі. Вона нервово зібгала серветку, яку крутила в руках, і почала вставати. - Ходімо, Марсе, мусимо зайняти свої місця. Я хочу, щоб все це якнайшвидше закінчилося! Якщо почну опиратися і влаштовувати розбірки, то щось мені підказує, що з цього нічого не вийде. Так що давай підемо просто за ті довбані столи і сядемо…

Дівчина поправила волосся, яке вітер куйовдив і виривав пасмами із зачіски, і пішла до столика, над яким загорілося і її ім'я.

Марсіял тільки тепер помітив, що над столиками жінок теж з'явився ще один, не запланований раніше напис з іменем Тамсі. Отже, система і її ввела в проєкт. Жарти шефа? Неполадки в програмних алгоритмах ШІ Наума? Чийсь злий жарт?

Всі ці думки крутилися в голові шаленими каруселями, але він уже встав і йшов, і вітер рвав на ньому одяг, обдував гаряче від недавніх ревнощів та хвилювань обличчя, і папку не забув затиснути в руках, бо здавалася йому схожою справді на рятівний якір… А потім, коли всівся на своє місце, раптом відчув, що радіє цьому несподіваному повороту. Адже напроти сиділа набурмосена Тамсі, в яку він, здається, закохався. І вони разом беруть участь в експерименті, і він бачитиме її тут, говоритиме з нею, і це чудово. Може… Може, вона вибере його?

Така думка клюнула Марсіяла в скроню і він засовався на стільці, слухаючи правила і їхні подальші кроки. Першими, рушійною силою, так би мовити, в алгоритмах проєкту за строгими правилами програми, були жінки. Це була виграшна система для них, адже виступали вони наче ініціаторами, моторами для подальших дій усіх учасників.

- Отже, - проговорив голос ШІ Наума. - Нагадую ще раз. Перед вами знаходяться таблиці, в які кожен із вас має внести імена від найбільш привабливих для вас партнера чи партнерки до найбільш, за вашою думкою, людини з вами несумісної. Потім відбувається розподіл на основі штучного інтелекту. І пару, котра сформувалася, буде перенесено у таке місце, яке максимально відповідає заявленим параметрам і вимогам, описаним вами в реєстраційній анкеті, а також згідно з вашими психологічними даними, зібраними штучним інтелектом після опрацювання певного матеріалу. Це перша спроба. Можливо, буде й наступна. Але поставтеся до вашого вибору максимально серйозно! Отже, прошу сформувати списки! Вам дається всього п'ять хвилин. Час пішов!

Вітер став дужчим. Деякі учасники обурювалися цьому, хтось із чоловіків лаявся. Всі хотіли якнайшвидше залишити це непривітне місце. Марсіял гарячково почав тицяти пальцями в чисту планшетку, де знизу були імена всіх жінок, і їх слід було перенести у таблицю за списком від найкращої для нього до найбільш нецікавої. 

Вказівний палець упевнено потягнув ім'я Тамсі на перше місце. А далі Марсіял і не хотів нікого вписувати. Якби міг, то у всі комірки записав би великими літерами: “ТАМСІ”!

Поруч за столиком сопів над своєю планшеткою Стефан Корпус, і Марсіял ревниво спробував скосити око й подивитися, чи не пише і цей чоловік ім'я дівчини, яка подобається йому, Марсіялу, найбільше, теж першою. Але, очевидно, штучний інтелект передбачав такі “підглядання”, тому ніхто не міг побачити списків інших учасників. Хоч Корпус і водив пальцями, і вписував когось, але Марсіялові не було цього видно. Григір Бонк, кінорежисер, котрий теж опинився за столиком поряд, вже закінчив формувати свій список і з нудьгуючим виглядом розглядав жінок навпроти. Марсіял подумав, що якщо цей чоловік так швидко всіх вписав, то, напевно, теж чітко знав, кого напише першою. 

Він підняв погляд і зауважив, що Тамсі сидить зла й роздратована, а до планшетки навіть не торкнулася. А може, вже давно всіх вписала, а він ще й не знає, кого з жінок вписати другою в список. Оглянув усіх жінок, зауважив ще й пані Дану, останню й п'яту учасницю, котру тоді, в залі, оминув увагою. Ця жінка була вже старша, мала десь за сорок, але також ризикнула взяти участь в експерименті і була вибрана.

Марсіял швидко потицяв у планшетку, поставивши другою Роману, третьою Камілу, а потім просто тикав, на кого потрапив палець - йому було все одно. Головне, що Тамсі була на першому місці в його особистому рейтингу!

- Час вичерпано! - проголосив ШІ Наум і всі планшетки з рук учасників зникли. - ПЕРШИЙ ВАРІАНТ ЖИТТЯ! СТАРТ!

Вітер, котрий і так був неймовірно сильним, посилився до урагану, смерчу, почав раптово здувати все, що знаходилося на терасі. Марсіял побачив, як із тераси просто з даху будинку почали сипатися стільці, столики, ось полетіли й перші люди.

Він відчув, що його стілець теж крутиться в повітрі, його нестримно несло в безодню. Він заплющив очі й почав чекати. Знав, що перенос до початку першого життя буде важким. Але сподівався, що там буде Тамсі, яка, як і він, так зненацька потрапила в проєкт, і це, напевно, недарма, що вони обоє тут. Була надія, що і вона обере його. Адже вони співробітники, організатори проєкту, знають одне одного вже давно. І взагалі… Шум у вухах зростав, тіло стало невагомим і чужим. І Марсіял зник із цієї реальності назавжди....