Розділ 9.1

- Програма працює бездоганно, - промовив Марсіял, я, правда, не вмикав ще свій телефон, а смарт працює у мертвому режимі, проте наскільки бачу, початку процесу такий, яким ми його й задумували.

Чоловік роззирнувся навколо - все було так, як і останнього разу, коли вони перевіряли вже востаннє систему перед запуском і початком експерименту.

- А ти не хочеш перевірити свій ключ? - роздратовано спитав Банто, копирсаючись у своїх ключах, які не спрацьовували. - Може, твої діючі? Міг би вийти й витягнути нас звідси!

- Навіщо? - знизав плечима Марсіял. - Нічого загрозливого я не бачу. Проєкт запущено, система працює. А те, що ми не можемо вийти, мене чомусь не лякає. Можливо, це підступи шефа? Пан Дзатоіті любить пожартувати. Може, він так перевіряє нас, чи впораємося з проблемами, які він нам підкине? І навіть якщо я вийду і витягну вас, то що це дасть? Нам все одно потрібно завершити експеримент. Адже всі учасники залишаться тут. Витягувати з віртуальної реальності їх також? Всіх? Це повна зупинка і закриття проекту! Так що просто діємо далі за планом. А ШІ Наум, напевно, також танцює під шефову дудку. Тому й не відповідає. Шеф наказав.

- Марсіяле, ти такий нудний! - глипнув на товариша Банто. - У тебе на все є пояснення. І досить раціональні. Але цей твій раціоналізм, знаєш, мене заспокоює. Може, й справді, шеф… І з ліфта зник раптово! Точно! Це він!

Банто зрадів. Перестав дзенькати ключами й сховав їх до кишені.

- А мене це не тішить, - зітхнула Тамсі. - Мене дратує ця сукня. Але що ви там говорили про ліфт? Шеф зник?

І поки Банто розповідав дівчині, що сталося в ліфті, а трохи посоловілий від алкоголю Марсіял приховано милувався її милим личком та привабливим формами, на терасі поступово почали збиратися всі учасники експерименту для проведення першого етапу.

Кожен з них трохи змінився. У декого був зовсім інший одяг, аніж той, який вони мали в залі засідань під час шефової промови. У багатьох з'явилися в руках цікаві речі, які привертали увагу, наприклад, Романа тримала велике віяло, схоже навіть на опахало, але з короткою ручкою. Навіщо воно їй і де вона його взяла, було незрозуміло. А Корпус прийшов із широким сомбреро на голові, а оскільки воно не влазило в ліфт, таким було широким, то він ніс його в руках. Спробував потім одягнути, але тут, на терасі, воно постійно злітало з голови: був сильний вітер.

“Треба було відкоригувати вітровій до більш помірного”, - подумав Марсіял і згадав, що програма тераси і першого етапу так і передбачала: сильний вітер і пришвидшений вибір. Вітер посилювався, а це значило, що слід було починати роботу.

- Ну, що ж, почнемо? - спитав він у Банто й Тамсі, котрі теж спостерігали за тим, як учасники експерименту всідаються за столики. Роботи-офіціанти снували між столиками, розносячи напої та пригощення.

Над кожним столиком висіли голографічні написи, які вказували, де чиє місце знаходиться.

Два столики для чоловіків і два столики для жінок: одні навпроти інших  За одними сиділи троє, а за іншими двоє учасників. За стійкою бару передбачалося місце для організаторів. І саме тут і вмостилися Банто, Тамсі та Марсіял.

"Увага! Прошу уваги!", - раптом почувся голос ШІ Наума, і Марсіял полегшено зітхнув у душі: все працює, штучний інтелект продовжує проєкт за планом. Адже був уже час старту.

"Ми починаємо перший етап відбору! - продовжив далі голос ШІ Наума. - Прошу всіх учасників зайняти свої місця за столиками відповідно до написів!".

Рвучкий вітер смикнув Марсіялове волосся, і він раптом аж захлинувся від сильного удару вітровію в обличчя, що викликав в очах сльози. Все-таки протяг тут був шалений. А коли чоловік прокліпався, то побачив, що картина на терасі різко змінилася: над столиками висіли не п'ять написів учасників експерименту, а шість. І одне з цих імен було його, Марсіялове...