Розділ 6

Пара-сіті подобалося Марсіялу. У віртуальній реальності. У реалі воно було похмуре, занедбане, якесь усе сіре й непривабливе. Тут нечасто йшли дощі, майже й не було їх.  Але якщо вже природа присилала хмари й опади, тоді рекомендувалося не виходити на вулиці, а якщо така потреба була, то обов'язково одягати спеціальні плащі, чоботи і мати з собою парасольки. Ну, і респіратори, звичайно. Кислотні дощі - це вам не жарти. Хоча з кожним роком ситуація покращувалася.

Вся Друга Платформа, де знаходилося Пара-сіті, в принципі, була “чистою”. Лише деякі зони ще залишалися неочищеними від наслідків невдалого розкриття куполу.

У свій час, а це було кілька років тому, виявилося, що їхня країна, котра складалася із двох поєднаних Платформ, накрита куполом. І то зовсім не сонце й небо над головами - а вдала імітація. Все це було великим проєктом під назвою “Лайф-2”. Внаслідок різних подій, змін та випадковостей (і не тільки!) все-таки про проєкт та інші пов'язані з ним особливості й подробиці дізналася газетники - і вся правда була розкрита. Тоді й виявилося, що Платформи знаходяться на планеті під назвою Софія, але під куполом. Його науковці все-таки під тиском громадськості відкрили, й жителі побачили справжні сонця (адже їх виявилося аж два, а не одне, як на Землі, з якої прилетіли їхні далекі предки)*.

Та під час відкриття купола сталися певні непередбачувані нюанси - відбулися викиди в атмосферу шкідливих речовин, наче сірки чи ще чогось подібного, які осіли потім на деякі території Другої Платформи. Пара-сіті якраз опинилося в межах однієї з “брудних” плям. Очищенням усіх цих місцевостей одразу ж зайнялися спеціальні служби, але це потребувало багато робочої сили й великих сум. Та й вчені вирахували, що через кілька років все очиститься природним шляхом. 

Марсіял не дуже цікавився усіма цими хімічними і біохімічними процесами. У нього своєї наукової роботи було, хоч греблю гати. Але знав, як і всі мешканці міста, з газет, що на їхніх територіях наче дуже висока кислотність ґрунтів та мало опадів, тому й зберігається така ситуація довше, ніж в інших частинах Другої Платформи.

Тому всі в місті, виходячи в реальному житті на вулиці, завжди носили респіратори або маски, а також спеціальні плащі. На цих плащах та масках добре хтось заробляв, бо чомусь Марсіялові здавалося, що не все так просто з тим забрудненням. Може, й немає його вже давно, але гроші крутяться чималенькі - чому б і не подовжити статус міста й надалі як “брудного”? Мабуть, чимало людей думало так само, як і Марсіял, бо останнім часом поширилися тенденції відмови від спецодягу та масок. І на вулицях Пара-сіті зараз всі ходили так, як кому хотілося. 

А про віртуальну реальність і мова не йшла! Звичайно, тут не було жодних забруднень і особливих умов. І місто було зовсім іншим. Прикрашеним, чистим від бруду й сміття, просто казковим. Саме тому Марсіял так любив його. Це було місто його мрії, яку він втілив у життя, адже саме він давав вказівки програмістам, що слід прописати, вдосконалити і продизайнувати тут. І Пара-сіті в їхньому проєкті вийшло на славу!

Вони з колегами та паном Бонком вийшли на поріг Інституту, і шеф активував появу таксі. Автомобіль з'явився із-за рогу вулиці й зупинився перед ними, дверцята відчинилися.

- Ну, що ж, пане Бонку, ми їдемо на локацію номер один. Ви з нами? Чи побродите містом? - спитав шеф, всідаючись на місце водія. Машина була на автокеруванні, тому на місце водія міг сісти й будь-хто з пасажирів.

Марсіял та Банто вмостилися на задньому сидінні, сидіти біля шефа вони не любили, бо був дуже гамірним, і коли співрозмовник знаходився поряд, часто хапав за руки чи плечі, смикав за рукав або просто схилявся так близько до вуха чи обличчя, що Марсіялу було некомфортно. Як виявилося, і Банто також, він колись про це зізнався.

- Я пройдуся містом, - промовив Григір Бонк, не в змозі відірвати погляду від неба. - Бачу, тут воно зовсім не таке, як у справжньому житті. Тим більше, ви ж кажете, що у потрібний час мене перенесе до місця першого етапу. 

- Як хочете, - знизав шеф плечима, вводячи координати потрібної їм вулиці. - Але.., - він зробив паузу. - Будьте обережні. В нашому проєкті Пара-сіті специфічне. Ним керує ШІ Наум. І цей штучний інтелект дуже й дуже розумний. Він, як би це вам сказати, може підкидати вам сюрпризи. 

- Які сюрпризи? - відірвав, нарешті, погляд пан Бонк від неба.

- Сам побачите, - відвів погляд шеф. - Зустрінемося.

Таксі рушило. Організатори проєкту поїхали до місця проведення стартового етапу експерименту, а пан Бонк лишився стояти на порозі Інституту. Він знову дивився в незвичне небо незвичного міста. Де ж перебували інші учасники експерименту, було наразі невідомо. Але всі вони мали з'явитися у першій локації у відповідний час.

_______________

*Про все це можна почитати в моїй книзі “Лайфхакер” із цього ж циклу.