Розділ 3.2

Чоловік, котрий сидів поруч із Патрісією на диванчику, чомусь не подобався Марсіялові. Не любив він таких балагурів, котрі на людях грають роль веселунів. Хоча всі таких сприймають як душу компанії, каламутника, заводіяку, котрий не дає тиші вплестись у полотно якогось зібрання. Якби шеф не виголошував натхненно зараз свою промову, то Марсіял дав би сто процентів, що цей чоловік почав би щось питати, говорити, сумніватися чи жартувати.

Міцна статура й накачані біцепси свідчили про його любов до спортивних залів, а балакучість і обізнаність у всіх темах і те, що він повсякчас сипав жартами, наскільки зрозумів Марсіял, коли теж спостерігав за поведінкою людей за скляною стіною там, у кабінеті, вказували, що чоловік любив віртуальні соцмережі з гумористично-освітнім ухилом.

“Напевно, поверхневий і недалекий тип", - подумав науковець, нарешті пригадавши, як звали цього учасника експерименту. Ім'я він мав смішне, точніше, прізвище: Стефан Корпус. Звідки з'являються такі прізвища - один штучний інтелект знає, але воно й справді було трохи дивне. І, в принципі, немилозвучні або нелюбимі імена чи прізвища люди, досягши повноліття, могли чудово замінити на будь-яке інше. Проте пан Стефан так і залишив його незмінним, ризикуючи отримати жменю кпинів чи навіть просто насмішок, коли назове своє прізвище. Але, схоже, пана Корпуса це не обходило. Він був упевнений у собі, наче скеля. Хоча, Марсіял не здивувався б, якби це прізвище чоловік навпаки придумав собі замість батьківського. І професію мав пан Стефан срецифічну - асенізатор віртуальних систем. Напевно, приховує від усіх, ким працює. Не кожен нормально сприйме, почувши, що твоя спеціалізація - прибирати віртуальне лайно. 

Мабуть, цей ферт* і від жінок відбою не має. Адже одразу з напором та енергійним запалом атакує протилежну стать своїми жартами й компліментами. Цікаво, чи вибере його хто-небудь з дівчат у перший день? Напевно, так. Таких жінки наче люблять. 

Марсіял внутрішньо скривився і зітхнув і перевів погляд на ту дівчину, котра раділа своїй "обраності", як наголошував шеф.

Із жінками у Марсіяла була завжди халепа і космічний вакуум. Хіба що до Жанни ходив інколи. Але вона була нудна й трохи дивна. Вишивала хрестиком чорними нитками на білому полотні портрети Дарта Вейдера і спала у трьох шкарпетках. Та ще потужно хропіла. Їхні в'ялі та безперспективні, навіть, певною мірою, гнітючі для нього стосунки, тягнулися вже кілька років. Але фізіологія вимагала своє, а Жанна нічого не вимагала, завжди була готова, гм, до його "втручання" в її розмірений плин життя. Їм обом було вигідно мати, як би це правильно сказати, людину для ліжка без зайвих зобов'язань. Марсіял поморщився, пригадавши гидкий осад на душі після його візитів до жінки. Це було схоже на відвідування повії, але він лукавив із собою, відганяв такі думки, а сама ж Жанна називала це зустрічами для здоров'я. І це було паскудно...

Науковець почав розглядати натхненне обличчя третьої дівчини, яка стояла майже біля трибуни з шефом. Вона слухала уважно, очі сяяли, аж ротик привідкрила від захвату. Схоже, й справді радіє тому, що виборола місце у віртуальній реальності експерименту. Худенька, невисока, навіть не скажеш, що їй вже сорок чотири роки. Схожа на дівчинку. Напевно, вона з тих, хто вже почав використовувати нанорегени. А якщо так, то досить багата дама. І не працює ніде. У графі “професія” стоїть прочерк. І що тут думати? Безробітня? Домогосподарка? Студентка? (Було й таке. Інколи студентами ставали і у вісімдесят, і у сто тридцять років, але переважно ті, що вже переходили на довічне використання нанорегенів). Софі Живері, так її звали. Світле волосся гострими пасмами розсипалося по плечах, а оті рожеві окуляри на пів обличчя робили їх схожою на бабку чи муху. За ними й не видно було, якого кольору має дівчина очі.

Остання, п'ята жінка, яка стояла поруч із Софі, Марсіяла насторожувала. Коли ШІ Наум  видав остаточний список учасників експерименту, навіть шеф прийшов глянути й пересвідчитися, що ніхто нічого не наплутав.

Романа Шавревська, так її звали. На прізвище Марсіял одразу ж звернув увагу, адже було досить відоме у країні. Таке мав культовий відомий учений і програміст минулого століття Кирило Шавревський. “Цікаво, він ще живий, чи вже помер?” - подумав не в тему Марсіял...

________________

*Ферт - самовдоволена, розв'язна людина.