Розділ 3.1

Розділ 3.1

Його погляд упав одразу ж на Камілу Гедріс, дівчину, котра так сподобалася Банто. Вона стояла трохи осторонь від усіх, біля вікна. Інколи відводила погляд, розглядаючи щось за шибкою, періодично поправляючи свою й справді ідеальну зачіску - волосинка до волосинки. Все основне волосся було зібране в неї на потилиці в досить великий круглий пучок, а отже, можна було зрозуміти, що воно було дуже довге, коли розпущене. Чорне, як смоль. А очі дівчина мала яскраві, блакитні, обрамлені довгими віями. Правильні риси обличчя, прямий ніс, повні губи, ідеальний макіяж… Марсіял зловив себе на тому, що замилувався дівчиною, а погляд поповз нижче, на звабливий виріз білої офісної блузи, де справді було чим помилуватися. Високі груди гарно окреслювалися під сорочкою.

І Марсіял іронічно подумав раптом: “Хотів би я довіряти так своїм друзям, як довіряє ця дівчина своїм ґудзикам”. Сам розсміявся в душі своєму жартові, котрий десь чув і він йому сподобався. А зараз побачив перед собою втілення цієї фривольної сентенції. Та й фігурка у дівчини була гарна. Чорні джинси спокусливо обтягнули пружний задок, і Марсіял також подумав, що давно вже не заходив до Жанни, з якою в них були вільні стосунки, і вони інколи зустрічалися для власного задоволення. Зовсім не пристойні думки викликала у Марсіяла Каміла Гедріс. Навіть навпаки. Чоловік незадоволено почав проганяти їх з голови, бо не хотів бути схожим на Бенто, у котрого лишень жінки були на умі... 

Каміла Гедріс подала анкету на проєкт одна з останніх. Але, як не дивно, була рандомно обрана ШІ Наумом для участі в експерименті і пройшла у фінальну десятку.

Марсіял ретельно переглядав анкети всіх фіналістів і пам'ятав, що працювала вона школі вчителькою. Мала один невдалий шлюб за плечима, розведена. Анкети були сухі й скупі. Не розкривали характерів учасників експерименту, адже він мав сам проявитися під час певних випробувань…

Дівчина раптом різко поглянула Марсіялові прямо в очі, і він не встиг відвести погляд, щоб приховати, що спостерігає за нею. Чоловік знітився, але все ж не подав виду. Одразу перевів погляд на інших учасників проєкту. Пробігся очима по чоловіках, ковзнув по диванчику, де сиділа повненька дівчина зі смартфоном. Поряд із нею вже примостивсь і той балакучий чоловік, котрий сипав жартами. Диванчик був розрахований на двох, і вони сиділи майже впритул. Чоловік розвалився, опершись на спинку, і слухав шефову промову зі скептичним виразом обличчя. А дівчина все так же щось натискала на телефонному екрані, наче й не звертала увагу на все, що відбувалося навколо неї, наче їй немає до нього жодної справи.

Марсіял згадав, що дівчину звати Патрісія Довган, вона має двадцять дев'ять років і позиціонує себе як напівкіборгку, хоча має лише одну протезну ногу. Він глипнув на ноги Патрісії, але їх прикривав широкий поділ довгої сукні, з-під якої видно було лише носки коричневих черевичків. Дівчина й справді була пухкенькою й “апетитною”, як казав Банто про таких жінок.

Кругле (правда, трошки подовжене до підборіддя) обличчя, веснянки на щоках та носі, руде волосся і зелені очі робили її схожою на типову “руду бестію” з візуалів аніме. Марсіял інколи любив подивитися такого типу фільми. А повнота додавала дівчині певної родзинки. Он, як Банто вона сподобалася! Такі фігуристі дівчата подобаються всім чоловікам, що б вони там не казали. А проста й скромна сукня робила Патрісію ще й неймовірно чуттєвою та спокусливою. “Ох, - подумав Марсіял, - боюся, Банто якраз до неї й першої почне підбивати клинці. Вже пожирає очима, сволота!”.

Банто й справді поглядав на Патрісію часто й багатозначно. Але добре, що дівчина майже не звертала уваги на оточуючих, його погляди залишалися непоміченими.

“Цікаво, що вона там увесь час робить, у тому своєму смартфоні? - подумав Марсіял. - І неввічливо це, втуплюватися в телефон, коли навколо люди”.

Але Патрісія була іншої думки, весь час щось писала в ґаджеті, або ж просто натискала на щось на екрані…