Розділ 1

Розділ 1

- Це вони? - Банто поглянув крізь скло, яке з цього боку було прозоре, а в іншій кімнаті, на пів стіни було дзеркалом. - Цікаво, цікаво…

Він підійшов ближче і почав розглядати присутніх за стіною-склом.

- Та панночка з ідеальною зачіскою мені подобається. Ставлю на те, що її обиратимуть найчастіше!

- Банто, ти знову за своє! Я вже попереджав тебе! Не можна спати з учасницями експерименту! Це заборонено! Ти знаєш таке слово - за-бо-ро-не-но? - Марсіял глипнув на нього зпід насуплених широких брів і знову опустив очі до екрану комп'ютера.

Треба було довести до пуття ці чортові анкети. ШІ наче все розклав тут по поличках, тобто по папках, але все одно наробив купу помилок. От, навіщо кинув одну анкету і всі фотографій чоловіків в одну папку? Адже для фото у них була спеціальна опція. А самі заповнені учасниками експерименту анкети були розгруповані за статтю: окремо від чоловіків, а окремо від жінок.

Чоловік почав перекладати анкету учасниці в папку жінок і зауважив, що цей документ якраз належав тій дівчині, про яку щойно спитав Банто.

“Гедріс Каміла, двадцять п'ять років, незаміжня…”, - вигулькнула над документом початкова інформація про вміст документу. Ця дівчина заповнила опитування і прийшла нині на співбесіду останньою. Тому, можливо, ШІ не добре зорієнтувався. “Знову я думаю про ШІ, як про людину”, - зловив себе на думці Марсіял. - З іншого боку, я з ним, тобто з нею, в основному і спілкуюся”...

Він зітхнув, перекинув усі фотографії до папки чоловіків, бо саме вони виявилися поряд із анкетою Каміли, і знову зиркнув на Бенто. Напарник відверто розглядав груди дівчини, досить великі й привабливі, які визирали з вирізу білої офісної сорочки, два верхніх ґудзики якої були розстібнуті.

- Непогано, непогано, - пробурмотів Банто. - Та й ця теж миленька. Люблю таких пампушечок.

Він вказав на повненьку дівчину, яка всілася на дивані і втупилася в свій смартфон, нічого наче не помічаючи навколо. Звичайно, робила вигляд. Адже інколи непомітно кидала погляди на групу чоловіків, які скупчилися в кутку кімнати біля фуршетного столика.

Шеф спеціально це придумав. Наказав принести до залу співбесід каву, чай, соки і легкі канапки й солодощі. А окремо поставити слабоалкогольні напої. Не пиво, звичайно. Легкі тоніки та фреші з вкрапленням маленької дози алкоголю. “Для розслаблення”, - як він сказав. І тепер там майже всі чоловіки пили ті напої, пропонуючи деяким жінкам каву чи чай. 

Що ж, перший етап експерименту умовно стартував, як тільки поріг залу переступив перший учасник. Ним був, до речі, невисокий і міцно збитий чолов'яга, котрий тепер розповідав якісь байки і сипав жартами поряд з іншим чоловіком, високим та худим. Той увічливо кривив губи, робив вигляд, що слухає, а сам похмуро обводив поглядом усіх присутніх. 

- Цього разу зібралося багато цікавих типажів, - зробив висновок Бенто. - Сподіваюся, все вдасться.

- Якщо ти не будеш лізти до дівчат і не порушиш чистоту експерименту - то вдасться, - кивнув розсіяно Марсіял, тасуючи папки на екрані.

- То не я порушую чистоту експерименту, то дівчата виходять за його межі! - підняв палець вгору Банто. - Хіба я винний, що народився таким красенем, що до мене всі дівчата липнуть?

Він загиготів, а потім різко замовк, бо до їхньої кімнати увійшов шеф.

Шефа звали Калао Дзатоіті, й він дуже гордився своїм прізвищем, що асоціювалося з легендарним самураєм*. Він керував не лише їхнім нинішнім проєктом, але й усім Науково-дослідним інститутом стратегічних планувань.

- Ну, що, амури-купідони програмування, всі наші піддослідні вже зібралися? А ви? - він підморгнув Бенто. - Стріли й луки напоготові? - потім поглянув за скло, де перебували учасники досліду, і спитав у Марсіяла. - Якісь аналітичні дані анкет вже є? Що каже ШІ?

- Можете в нього спитати самі, - промовив Марсіял, вмикаючи динаміки на комп'ютері та активуючи Наума.

Саме так звали їхнього ШІ. Цю назву-ім’я не вони придумали, адже коли Марсіял прийшов працювати в Інститут, то Наум вже мав таке людське ім'я. Кажуть, перші розробники так його називали.

- Науме, які висновки після аналізу анкет і фотографій? - спитав бос, підходячи до Банто. Теж став і почав роздивлятися учасників.

Їх було десятеро. П'ятеро жінок і п'ятеро чоловіків, на які Науково-дослідний інститут стратегічних планувань, а власне їхній Відділ стабільних шлюбів покладав великі надії.

Адже попередній експеримент із тріском провалився. І тепер грант, який вони з такими труднощами вибороли рік тому, був під загрозою анулювання. Ще й гроші доведеться повертати. Шеф був у гніві! Але Банто вмів переконувати не лише жінок. І переконав пана Калао, що друга спроба стопроцентово буде вдалою. Адже алгоритми - це не емоції та почуття! Тут точно все спрацює!

І на виході вони матимуть п'ять повноцінних пар, які аж пищатимуть, так захочуть одружитися!

За іронією долі просто навпроти Інституту знаходився центральний міський Палац Шлюбів. Коли проводився минулий експеримент, всі жартували, що учасники підуть з Інституту просто до Палацу, адже тут два кроки ступити. Але все обернулося не лише провалом, але й втручанням поліції. Марсіял не любив згадувати події піврічної давності. Картав себе, що сам допустив це. Слід було і Бенто зупинити, і учасників тримати в більш строгих рамках. З Бенто ж - як з гуся вода! Навіть ні хвилинки не хвилювався. Казав: “Так склалося, що ж поробиш. Це життя!”.