Глава 32

Контроль — це ілюзія,
яка зникає останньою.

 У Нью-Йорку повільно  сутеніло. Крізь панорамні  вікна штаб-квартири Північно-Американського корпусу СІКОРу було видно темний силует міста — без неонових реклам, без потоків цифрового світла, без мерехтливих голограм, якими колись хизувався цей мегаполіс. Лише жовтуваті вогні ліхтарів, рідкісні фари автомобілів і темна гладь Гудзону.

На верхньому поверсі, у просторому залі стратегічних нарад, генерал Малкольм Роудс стояв біля довгого столу і мовчки переглядав паперові зведення.

Темношкірий чоловік похилого віку, із жорстким, ніби висіченим із каменю обличчям. Його коротко підстрижене сиве волосся різко контрастувало з темною шкірою, надаючи йому ще більшої суворості.

Голова Ради СІКОР.

Командувач Північно-Американського корпусу.

Людина, яка звикла тримати порядок у світі, що давно втратив порядок.

Сьогодні була особлива дата.

Щорічна координаційна нарада командувачів корпусів.

Подія, до якої в умовах після Великої Відключки готувалися тижнями.

Через обмеженість захищених каналів зв’язку та складність синхронізації глобальної мережі такі сеанси проводилися рідко. І кожен із них був подією.

Саме тут визначалися нові пріоритети.

Саме тут перерозподілялися ресурси.

Саме тут вирішувалося, як довго світ ще залишатиметься під контролем.

У двері постукали.

— Увійти.

До зали зайшов полковник Джеймс Уокер — начальник аналітичного відділу. У руках він тримав товсту папку.

— Зведення по нелегальних цифрових осередках, сер.

Роудс коротко кивнув.

— На стіл.

За ним одразу з’явилася майор Софія Блейк — висока темношкіра жінка з коротко підстриженим волоссям.

— Оновлені дані щодо контрабанди технічних артефактів і активності в “мертвих зонах”.

— Сюди.

Останнім зайшов капітан Мігель Альварес, стискаючи в руках кілька аркушів.

— Сер… аномалії у внутрішніх каналах зв’язку. Незрозумілі цифрові втручання…

Роудс навіть не підняв очей.

— Після наради.

Альварес завмер на мить.

— Так, сер.

Коли двері зачинилися, Роудс повільно обійшов стіл і сів на чолі.

На папері перед ним лежав порядок денний.

Звіти корпусів про виявлення та ліквідацію нелегальних цифрових осередків.

Контроль за переміщенням довоєнних технічних артефактів.

Моніторинг активності в мертвих зонах.

Зростання технологічної контрабанди.

Окремі аномалії у внутрішніх службових каналах.

Він сухо всміхнувся.

Світ знову намагався повзти назад до старих помилок. І СІКОР знову мав нагадати йому, чому цього не можна допустити.

Роудс підняв голову.

— Починаємо.

Світло в залі приглушили. Одна за одною ожили панелі великого екрана. Спалахнув перший монітор.

Азійський корпус. На екрані з’явилося суворе обличчя генерала Лі Вей.

Другий. Африканський корпус. Генерал Кваме Ндлову.

Третій. Австралійський корпус. Генерал Річард Холт.

Четвертий. Латиноамериканський корпус. Генерал Естебан Варгас.

Ще один.

Південний Тихоокеанський сектор.

Ще один.

Арктичний сектор.

Один за одним. Обличчя. Форма. Звання. Люди, які контролювали світ.

Роудс уважно дивився на них, чекаючи, поки система завершить синхронізацію.

І от нарешті почав світлішати монітор Європейського корпусу. Роудс злегка нахилився вперед.

— Юхно, ви на зв’язку?

Екран продовжував світлішати.

* * *

У штаб-квартирі Європейського корпусу панував хаос.

Юхно різко обернувся до операторів.

— Перевести вузол на резервний канал! Швидко!

— Не відповідає, пане генерале!

— Відключити центральний сервер!

— Команда проходить… але…

— Що «але»?!

— Нічого не змінюється!

Юхно вдарив долонею по консолі.

На головному екрані миготіли схеми внутрішньої мережі. Лінії змінювали колір, вузли один за одним переходили під чужий контроль.

Кейтлін О’Коннор сиділа за сусіднім терміналом, напружено бігаючи пальцями по клавіатурі. По її веснянкуватому обличчю стікали краплі поту.

— Я намагаюсь перезібрати ядро! — крикнула вона. — Якщо вдасться підняти локальний контур…

Вона різко замовкла. На екрані з’явилося повідомлення.

Доступ заборонено.

— Ні… ні, ні, ні…

Вона ще швидше забарабанила по клавішах.

— Він підміняє відповіді… — видихнула вона. — Ми бачимо підтвердження, але система нас ігнорує!

Юхно рвучко повернувся.

— Тоді відріжте все к чортовій матері!

У цей момент у дверях з’явилася Ізабель. Струнка брюнетка у формі сержанта виглядала розгубленою.

— Пане генерале…

Юхно навіть не озирнувся.

— Не зараз!

— Але, пане генерале… сьогодні щорічна…

— Я сказав — не зараз!!

Ізабель здригнулася. На секунду запала тиша. І раптом Юхно завмер. Повільно повернув голову.

— Що ти сказала?..

Ізабель ковтнула.

— Щорічна нарада командувачів корпусів. За розкладом… за дві хвилини…

Кейтлін різко відірвалася від екрана. Її обличчя зблідло.

— Ні.

Юхно повернувся до неї.

— Що?

— Не можна відкривати канал із Нью-Йорком!

Вона майже кричала.

— Якщо ми встановимо сеанс…

В її голосі вже звучала паніка.

— Ми заразимо їх усіх!

У ту ж мить по залі пролунав короткий, чистий сигнал. Вхідний виклик. Усі завмерли. На головному екрані засвітився напис:

NEW YORK HQ — INCOMING CONNECTION

— Чорт… — видихнув Юхно.

— Відключити живлення! — заревів він. — Негайно!

Офіцери кинулися до аварійних щитків. Рубильники один за одним рвонули вниз. Нічого. Світло не згасло. Монітори світилися. Сервери гуділи.