Передмова

Цим почуттям захоплюються, возвеличують, співають пісні, знімають фільми, пишуть книжки, і просто відчувають... Погодьтесь, вплив кохання на живих істот просто таки неосяжний і безмежний. Серед усіх сердечних відчуттів воно найпрекрасніше, найромантичніше, і думаю, тим людям, котрі хоч раз відчули справжнє кохання в своїх серцях, можна по-доброму позаздрити.

Знаю, багато вже говорилось про кохання, було незліченної кількості лірики, яку присвячували поети своїм "дамам серця", був епос і драма, який талановиті обдаровані писаки складали, щоб віддати свою шану незримому невідомому Коханню...

Тепер і я, як-то кажуть, з поваги "знімаю шапку" і знову берусь писати оповідку про сучасні почуття.

Та спершу, незважаючи на все, що відомо й невідомо, давайте розберемось: що ж таке справжє кохання? Яким чином люди можуть стати коханими? І як кохання впливає на нашу свідомість?

Давні греки ототожнювали це почуття з крилатим юнаком-бешкетником (всі ми його знаємо як Амура-Купідона), який стрілами поєднує людей. Здавалось би, нічого складного - натягнув тятиву, і ця чарівна стріла з золотим оперенням враз опинилась глибоко в серці двох людей, котрі враз починають відчувати одне до одного те, про що ніколи не могли й подумати.

Як так? Можна подивуватись. Звідки він знає, кого і з ким можна зводити?

Вертаючись у наші часи, десь я таке чула, що пари створюються на небесах. Невидима рука Провидіння визначає, з ким ти будеш провадити свій шлях по життю, мабуть, ще до твого народження, і благословляє усіх людей. Ті пари, які з'єднані церковним шлюбом, і живуть у злагоді за Божими законами, тримають над собою та своєю сім'єю особливу благодать.

Віримо ми в те, чи ні, у будь-якому випадку важливо зберегти (і бажано на все життя) ці цілющі іскорки великого вогнища під назвою любов.

Сила кохання є настільки великою, що здатна породжувати нове життя. Про фізіологічний процес злиття клітин знаємо ми всі, та от куди важливіше - це стан душі, наші злети і упадки, що відбуваються всередині нашого розуміння.

Інколи поряд з прекрасним у наших душах поселяється негатив, злоба, заздрість гординя і бажання чинити погане. Всі ми хочемо бути добрими, та це завжди залежить лише від нас самих. Кохати чи ненавидіти - вирішувати нам, і перш ніж щось починати, варто глибоко задуматись: для чого мені це? Яку користь воно може мені принести? Який сенс будувати щось з людиною, котрій ти огидний і вона не вважає тебе за особистість?

Кохання наповнює людське життя сенсом, перетворює сіру буденність на свято. Кохання може повністю змінити людину, примусити робити багато таких вчинків, які іншим здаються безглуздими.

Кохання - це почуття, яке живе вічно, яке долає нещастя, біль, горе, смерть... Воно таке сильне і водночас таке безсиле. Приносить людям щастя і горе... А безсиле тому, що життя не вічне, і коли гине та людина, яку ти кохаєш, то кохання вже не може допомогти...

Любов між двома людьми народжується з маленької симпатії, повільно переростаючи в щось більше. Це коли людина тобі небайдужа, тобі настільки цікаво з нею, що вже не хочеш розлучатися. Не помічаєш маленькі недоліки та загалом сприймаєш її такою, якою вона є.

Кожен, напевно, бачив закохану людину. До чого ж в неї щасливі очі! Вона ніби летить над землею, даруючи всім навколо якусь світлу радість. Коли любов взаємна - це прекрасно, але дуже часто трапляється навпаки.

Нерозділене кохання - дуже сумна річ, особливо в підлітковому віці. Коли молодим людям здається, що це найбільша трагедія в їхньому житті. Це звичайно, дуже сумно, але як говорять в народі - "серцю не накажеш". Часто така людина втрачає сенс життя і стає до всього збайдужілою.

З часом любовні рани затягуються, залишаючи по собі неприємні згадки. Буває, що після цього серце вже не здатне знов покохати. Та з цим треба боротись, щоб не залишити себе тонути в трясовинні.

У кожної людини є її друга половинка. Потрібно лише набратись терпіння і трохи почекати. Любові в цьому світі вистачить на всіх.

Кохання - це дар, і ми повинні це розуміти і берегти його. Часто досить лише необачного слова, погляду, щоб розбити чиєсь серце, зруйнувати чудове почуття. Кохання не терпить егоїзму, бо інтереси та погляди іншої людини стають для тебе якщо не головними, то дуже важливими.

Кохання - це не тільки блиск в очах та шалені вчинки. Це те, що пройшовши випробування часом, залишається з людиною на все життя, це взаєморозуміння, взаємодовіра та взаємоповага. Це розуміння того, що вас двоє, і це важливіше понад усе на світі.

Дорогі читачі! Вітаю всіх і кожного, хто мав честь завітати на сторінки цієї книги, і зараз, мабуть, читає цю передмову. Про кохання можна говорити довго, прекрасними слівцями і нудно (тож, вибачайте, якщо втомила когось цими філософськими роздумами), тому пропоную не затримуватись на "прописних істинах", а вирушити разом зі мною далі. Запрошую усіх книголюбів до прочитання моєї нової осінньої історії, яка тільки розпочалась і перебуває в процесі написання. Буду безмежно вдячна, якщо виявите ласку і подаруєте юній майстрині слова "вподобайку", залишите коментар (враження читачів для мене надзвичайно цінні), і додасте книгу до своєї бібліотеки. Також тим, хто ще не знайомий з моєю творчістю, пропоную натиснути "Відстежувати автора" у моєму профілі, так ви точно не пропустите цікавинки та новини про оновлення.

Отже, осінь закликає вас мерщій вирушити у незвіданий танок господині наших сердець - нестримної Долі та її Випадковостей! Робіть це прямо зараз, просто перегорнувши сторінку))) Бажаю усім теплого осіннього настрою, ласкавих емоцій та гармонійної насолоди під час читання!

Щиро ваша ЛЕКСАНДРА СЛАВИЧ