Розділ 8

Христина

Розмова з Олексієм дала зрозуміти, що поліція – не варіант. Він контролює занадто багато, і я не могла ризикувати Ігорем, звертаючись до них. Я повинна була діяти самостійно, швидко та обережно. Моєю головною метою було не тільки врятувати Ігоря, але й замести всі сліди, щоб Олексій та його люди не змогли його дістати знову.

Вони діють надто швидко. Тільки вчора я його повідомила про небезпеку як на наступний день він зник. Якщо вони знають про нашу минулу зустріч то наступна зникну я.

Коли повернулася до квартири Ігоря. Там панував безлад, але, на щастя, вони не забрали його ноутбук. Це був мій шанс. Я швидко підключила флешку та почала копіювати всі дані з жорсткого диска, особливо ті, що стосувалися системи розпізнавання облич. Це було найважливіше.

Потім я почала замітати сліди. Я видалила всі повідомлення та дзвінки з телефону Ігоря, стерла історію браузера та всі файли, які могли б вказати на його місцезнаходження. Я також забрала з собою всі його особисті речі, які могли б допомогти Олексію його знайти: фотографії, документи, навіть зубну щітку.

Я знала, що цього недостатньо. Вони все ще могли відстежити його за номером телефону або банківськими картками. Тому я вирішила діяти далі. Я зателефонувала своєму знайомому хакеру, Максиму. Він був найкращим у своїй справі, і я знала, що він зможе мені допомогти.

— Максиме, мені потрібна твоя допомога, — сказала я, коли він підняв слухавку. — Це терміново.

Я коротко пояснила йому ситуацію. Він слухав уважно, а потім сказав:

— Я можу допомогти тобі з телефоном та картками. Я заблокую їх та зроблю так, щоб їх неможливо було відстежити. Але це займе деякий час.

— У мене часу обмаль, — відповіла я.

— Я зроблю все, що зможу, — пообіцяв Максим. — Але ти теж повинна бути обережна. Вони небезпечні.

Я подякувала йому і поклала слухавку. Я відчувала, що час спливає. Я повинна була знайти Ігоря до того, як вони його перевезуть в інше місце або зроблять щось гірше.

Я згадала про старий склад біля порту, про який згадував Ігор. Це було єдине місце, де я могла його шукати. Тому я вирішила ризикнути.

Я дісталася до складу пізно вночі. Було темно та тихо. Я обережно пробралася всередину, намагаючись не шуміти. З глибини складу долинали голоси. Я підійшла ближче і побачила Ігоря. Він був зв'язаний і сидів на стільці, а навколо нього стояли ті самі чоловіки в темних костюмах. Поруч з ними стояв Олексій.

— Все закінчено, Ігоре, — сказав Олексій з холодним спокоєм. — Твоя технологія тепер наша.

Я зрозуміла, треба терміново діяти. Я не могла дозволити їм забрати Ігоря. Та я не збиралася вступати у відкриту конфронтацію. Я мала інший план.