Розділ 4

Ігор

Як я дізнався про IP-адресу Христини та її можливий зв'язок з кіберзлочинцями, я відчував себе як на пороховій бочці. Я знав, що повинен діяти обережно, але швидко. Я не міг дозволити, щоб вона отримала доступ до моїх розробок.

Наступного дня на роботі я працював з подвоєною увагою, перевіряючи кожну деталь та посилюючи захист сервера. Під час обідньої перерви до мене знову підійшов Василь.

— Слухай, Ігоре, — сказав він, — я тут випадково натрапив на одну статтю в інтернеті. Там йдеться про те, що якась компанія з-за кордону також активно розробляє системи розпізнавання облич. І, судячи з опису, їхня технологія дуже схожа на нашу.

Я відчув, як серце стиснулося. Конкуренти. Це було найгірше, що могло статися.

— Покажи, — сказав я, беручи у нього телефон.

Я уважно прочитав статтю. Там було багато технічних деталей, які підтверджували слова Василя. Їхня технологія дійсно була дуже схожою на нашу, навіть деякі алгоритми були майже ідентичними.

— Це не випадково, — промовив я. — Хтось зливає їм інформацію.

В цей момент до нас підійшов ще один колега

— Ви про що тут шепочетесь? — запитав він.

Василь розповів йому про статтю та наші підозри. Сергій на мить задумався, а потім сказав:

— А ви не думали, що це може бути пов'язано з тією дівчиною, з якою ти нещодавно познайомився, Ігоре?

Я здригнувся. Він мав рацію. Це все складалося в одну картину. Христина, IP-адреса, пов'язана з кіберзлочинами, конкуренти, що розробляють схожу технологію… Все вказувало на те, що вона працює на них.

Але це ще не все. Коли ми обговорювали ситуацію, я випадково помітив, як за нами хтось спостерігає з іншого кінця їдальні. Це був незнайомий чоловік в темному костюмі. Він швидко відвів погляд, коли я його помітив, але я встиг запам'ятати його обличчя.

Тепер я знав напевно: за мною стежать. І це не просто випадковість. Хтось хоче отримати мою технологію, і вони готові піти на все, щоб досягти своєї мети.