Глава 3. Осмислення «І»

Осмислення «І»

«Хух» - промовив «І» відриваючись від книги – «Іду пройдусь осмислю прочитане». Гуляючи по своїх старо знайомих маршрутах, слідуючи по стоптаних тротуарних доріжках «І» відчув себе вільним серед сотні людей і сотні будинків. Думки в його голові почали появлятись із часом, коли навколишній світ із всіма його складностями став фоном для нього і його помалу виходящих із глибин його пам’яті подій і питань «а чого?». «І» спокійним поглядом дивився на оточуючі його речі, на приходящих мимо нього людей які були причинами такої бурної роботи його мозку в такій одинокості.

Втомившись від пройдених сотень метрів, «І» присів на лавочку в парку, щоб відновити сили і насолодитись оточуючою його красою, адже краса це закономірності і чим складніший елемент, тим красивіший він, хоча може краса в тому хорошому що ми можемо отримати з того що сприймаємо.

 Занятий повністю своїми роздумами «І» практично не замітив як на протилежній стороні пішохідної доріжки парку на лавочку присіла дівчина. І коли «І» підвів голову він це побачив. Вона була просто вдягнена, без макіяжу, в джинсах і сорочці, а під сорочкою футболка, волосся підібрані назад, закріплені резинкою. На лиці, на одній із щок, виступав прищик. Напевне опис треба було починати із того яка у неї була фігура, адже саме це напевно подобалось «І», а саме її фігура із співідношенням з природністю рис лиця. «І» кожного разу як бачив: відносно худеньку дівчинку, без макіяжу, просто вдягнену, насолоджувався цим і внутрішньо поривався познайомитись із нею, він ніби прирівнював її до ролі його дівчини, так як бачив її красивою тоді коли інші не бачили цього.

Тепер «І» поглинав інформацію із неї, вся його увага була направлене в її сторону. Вона витягла телефон і стала із кимось говорити мов вона вже прийшла і чекає. Тут «І» припустив що вона чекає свого хлопця, і вона йому перестала подобатись тою не виною симпатією. Він пригадував прочитану перед тим главу «Алгометричної психології» із внутрішніми словами: «Зараз я на тобі відіграюсь» став застосовувати положення книги на цій дівчині.

Отже я її побачив і через очі до мене стали поступати інформаційні одиниці. На тета рівні я її визначив за: наявністю виступу в зоні грудей, за відсутністю бугорка між ногами, за довге волосся, за наявність на ній жіночого одягу і за масу інших параметрів як дівчину. І зробив я це визначення на тета рівні, отже тепер вона буде дівчина на довгий час. На іншому тета рівні я її визначив як симпатичну дівчину. Ще на іншому алгоритмі смислу тета рівня я її визначив як можливу свою дівчину.

На альфа рівні пішла розробка стратегій щоб зробити це реальним. І тут вона говорить по телефону з кимось, і йде знову визначення її як занятої дівчини. І поки наш герой впроваджував принципи Алгоритмічної психології  в своє  життя до дівчини підійшла її подруга, і вони пішли разом по парковій доріжці, при цьому дівчина навіть не затримала свого погляду на нашому героєві.

І тут «І» відкинувшись на спинку лавки промовив про себе: «Напевне я думав що вона скромніша і саме за скромність і фігурну красоту вона подобалась мені, а може швидше через одинокість. Якби я мав дівчину то може і не замітив би її існування , як і вона моє, виходить в неї є хтось». 

Різні алгометричні варіанти спливали в його голові. Голодна людина на їжу дивиться інакше ніж сита людина. Але звідки взялись ці алгоритми, що зробили мене таким нещасним, звідки таке безумне прагнення мати пару і чим більше він це думав, тим глибші і глибші алгоритми намагались виплести в його свідомість, но з непревички в нього розболілась злегка голова, і він побачив ту масу природних складностей, що заспокоїло його бентежний ум.

А я користуючись правом автора продовжу шукати відповідь на питання « бажання мати пару». Невже воно закладене в основних цілях людського життя? Одні скажуть що так. Інші, ті що з легкістю можуть завести сексуального партнера/партнершу скажуть що ні, скажуть що вони цінують свободу, і це ясно в силу тих причин, що в силу своєї популярності, вони мають багато партнерш/партнерів, а так буде одна в якої з часом почнуть виступати риси характеру і інші фактори.

Але вернувшись до основної теми скажу про один фактор який вважаю вищим будь яких позитивних відчуттів із процесу стосунків, а саме популярність цього явища. Популярність цього явища дає йому шалену психологічну енергію і коли досягаються подібні стосунки із їхніми тонкостями індивідуального характеру, стає помітна різниця, між очікуваним і реальним. Ну і по цій причині багато хто розвиває стосунки травмуючи свого партнера, який отримує масу негативних відчуттів якщо чекав іншого фіналу.

По правилам логіки, якщо вогонь пече із ним стараються поводитись обережніше, но психологічна популярність того щоб бути в парі настільки велика, що щоб з людиною не сталось у неї появляються цільові алгоритми де вона має пару.

 Щодо вогню і того що в ньому опікся, то психологічна причина повторної спроби буде новий спосіб поводження з ним (стратегія), а цілю будуть блага: тепло, запечена їжа. І якщо йому знову не вийде то він спробує знову лиш тоді, коли вичерпається негативна енергія, а позитивна начне набирати блага, або коли найде новий спосіб, що значно пришвидшує термін початку нової спроби.

Як це відбувається? Він згадує процес і приписує конкретну дію до тої що дала даний результат. Наприклад: тримаючи шампур в руці, людина підійшла до вогню який розвела інша людина. І тут людина по тому як бачила що робила інша людина, а саме із того як людина підійшовша визначила це на рівні дії і виконала, від чого отримала опік. І тут інша людина показує йому як це все правильно виконати, після чого ця перша людина обережно повторює ту ж процедуру по новим інструкціям в силу свого голоду до їжі.

 Як відбувається із любов’ю? Маса джерел дають масу любовних стратегій щоб мати пару, і розказуючи при цьому який це кайф мати стосунки і любиму людину. Сама концепція любити і бути любимим настільки популярна, що в мозку формуються алгоритми на основі реальності цих суджень, особливо якщо відсутня алгоритмічна система розпізнавання брехні в які би попадала частина хибно приходящої інформації. При наявності даної системи розпізнавання, можна зберегти психіку від хибних суджень, але в свою чергу, в деякій мірі, ці алгоритми можуть не пустити новітні реально працюючі системи. Так як люди вірячі іншим сприймають набагато більші об’єми інформації, на глибший рівень. Із часом у них звичайно спростяться брехливі алгоритми, коли вичерпається їхня енергія.