Альфонс для богині

Розділ 30. Смілива жінка

- Це тебе хамству навчив той альфонс? - шипів Василь.
- Це ти альфонс. Ти жив за мій рахунок. Фірма моїх батьків, квартира куплена за мої гроші. Альфонс - ти, запам'ятай, Васю, - спокійно відповіла Веста. Вона бачила, що її спокійний тон та аргументи діють на її поки ще законного чоловіка наче червона ганчірка на бика, але це було їй на руку. Тут скрізь були камери і його поведінка у приміщенні суду була б чудовою ілюстрацією його токсичного ставлення.
- Ти геть здуріла! Думаєш, що переспала з тим жеребчиком, то ти йому потрібна стала?! - почав кричати Василь так, що співробітники суду почали відкривати двері, аби з'ясувати, що відбувається, а дівчина, на яку кричав раніше Василь, викликала охорону.
- Тебе це не стосується. Хоча ні, - усміхнулася Веста і додала: - Мені тепер є з ким порівнювати.  Ти не тільки ніякий чоловік, але й бездарний та немічний коханець. Співчуваю твоїй секретарці, - з якоюсь внутрішньою насолодою мовила Веста, а Василь закипів та замахнувся на дружину, аби дати їй ляпаса. Веста уся стиснулася та заплющила очі в очікуванні удару, але його не було. Вона почула зойк Василя та хруст кісток, а коли відкрила очі, то побачила жінку спортивної статури, яка скрутила покидька у три погибелі, і він скавулів від болю.
- Не очікував, що жінка може так?! - запитала гора м'язів та з огидою відштовхнула Василя у бік охоронців, які прибігли рятувати Весту.
- Вона! Оця... Вона мені руку зламала! - волав Василь. - Я тебе засажу, с*чко!
- А ти спробуй! - зробила крок до Василя жінка, а він забіг за спини охоронців.
- Вона мені руку зламала! Якби не ви, то вбила б! Добре, що ви вчасно прийшли, - жалібним голосом пищав Василь. У той момент він був таким огидним, що хотілося просто плюнути у його бік.
- Ми бачили на камерах відеоспостереження, що ви кричали на нашу співробітницю та хотіли вдарити цю жінку, - мовив один з охоронців.
- Це моя дружина! А та гора кам'яна ледь не вбила мене! Я писатиму заяву!
- Ви не маєте права бити людину, навіть якщо вона ваша дружина. А ця жінка, - показав на "нападницю" на Василя охоронець; - захищалася від вас, бо ви надто активно жестикулювали.
- Та вона мене ледь не вбила! Руку мені зламала! - не вгавав Вася.
- Васю, усе зафіксовано на камерах. Хоч при людях збережи в собі щось від чоловіка і не верещи, як недорізаний півень, - мовила до Василя Веста.
- Точно! Недорізаний півень, - усміхнувся другий охоронець.
- Та я все усіх засуджу! Я вас усіх посаджу! - не припиняв кричати Василь, тримаючись за руку.
- Васю, йди, бо ти зараз собі ще на термін наговориш, - мовила Веста. - Дякую вам, - звернулася до жінки, яка її захистила. За спиною рятівниці Вести стояла білявка невеликого зросту, яку тільки зараз вона помітила.
- Вітаю! Моє ім'я Вікторія. Я - фундаторка фонду "Смілива жінка". Бачу, що у вас ще те падло, - мовила білявка та поглянула на Василя, який продовжив скавуліти трохи далі. - Якщо вам потрібна допомога, то звертайтеся. 
- Я на вашому місці зараз узяла б записи з відеокамер та долучила до документів про розлучення, - порадила дівчина, на яку кричав Василь.
- Так і зроблю, - відповіла Веста.
- Ти сам підеш? Чи тебе вивести? - звернувся один з охоронців до Василя.
- Тут я постраждалий! Я! - привертав до себе увагу Вася.
- Те, що ти постраждалий, і вже давно, зрозуміло одразу, - мовив другий охоронець та кивнув на вихід. - Вшивайся звідси, бо за порушення громадського порядку можемо посадити тебе на кілька діб. Якраз пройдеш реабілітацію, як постраждалий.
Василь відкрив спочатку рота, щоб щось відповісти, але жінка спортивної статури чихнула, а він аж підстрибнув та пішов, не прощаючись.
- Ось моя візитка, - мовила Вікторія та дала Весті яскравий прямокутник з номером телефону та назвою фонду. - Не соромтеся. Дівчатка мають триматися разом, якщо чоловіки - гівно.
- Дякую, - усміхнулася Веста та попрямувала за охоронцями, які показали, де можна взяти записи з відеокамер.
Веста вирішила усі запитання та набрала номер Давида, аби він приїхав за нею не додому, а до будівлі суду. Вона витратила тут більше часу, ніж очікувала.
Давид прибув досить швидко, і вона із задоволенням примостилась позаду нього на Багірі. І як тільки раніше вона боялася їздити на мотоциклі? Це ж так зручно! Чи це просто з НИМ так зручно і добре?
До призначеного часу зустрічі з власником приміщення залишилося ще пів години, і вони вирішили випити чогось у кафе неподалік. Вибір смаколиків і напоїв був такий мізерний, що це ще раз доводило, що кондитерська тут буде актуальною.
- Зігрілася? - запитав Давид, коли Веста зробила кілька ковтків чаю.
- Так. Дякую.
- Власниця сказала, що готова розбити суму оплати за приміщення на частини, - мовив Давид.
- Це добре, бо одразу велику суму я не потягну. До того ж ще й обладнання необхідно придбати, ремонт, співробітники... У мене вже голова обертом йде, - зізналася Веста.
- Ми все зробимо, - впевнено мовив Давид та знову накрив її долоньки своїми руками. Весті подобався цей жест. Їй здавалося, що ВІН може захистити її від усього на світі. Вона вірила його словам.
- О! Он вже й Дмитро підійшов, - мовила Веста, побачивши за вікном друга. - Ходімо.
- Ходімо робити мрію реальністю! - підтримав її Давид.
Вони разом вийшли з кафе та підійшли до Дмитра. 
- Вітаю, - мовив Давид.
- Привіт! Не знаю, що ви там придумали, але Оленка мені весь вечір щось розповідала, поки я намагався заснути після зміни, - зізнався Дмитро.
- Ти нічого не розумієш, то була колискова, - жартував Давид.
- Точно! А я-то думаю, чого ж я так швидко заснув, - підтримав жарт Дмитро.
Усі втрьох вони увійшли до приміщення, де на них вже чекали, аби поговорити щодо продажу приміщення.
- Добрий день! - привіталася першою Веста, а її брови поповзли догори, коли людина, яка мала продати їм це приміщення, обернулася. - Ви?..




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше