Розділ 29. Нова версія себе

Після спілкування з подругою та такого насиченого дня, Веста довго не могла заснути. Вона вирішила випити води та пішла на кухню. Веста аж підскочила від несподіванки, коли, увімкнувши світло, побачила на кухні Валентину Василівну, яка стояла на колінах навпроти вікна.
- Що сталося? Вам погано? - підбігла до свекрухи Веста.
- Ні, Весточко, все добре, це я просто молюся, щоб у тебе все вийшло, - мовила Валентина Василівна, підіймаючись з колін. - Я собі пробачити не можу, що виростила такого сина. Хіба ж я думала, що він таким стане? 
Веста обійняла жінку, щоками якої текли сльози.
- Валентино Василівно, заспокойтеся, усе буде добре, - спробувала підтримати свекруху Веста.
- Та я ж бачу, що мій рідний син так ставиться до тебе, до мене. Знаю, що моя провина, пробач мене, доню, - плакала жінка. - Все життя буду картати себе, у тебе і Бога просити пробачення.
- Не картайте себе. Не треба, - заспокоювала жінку Веста.
- Якби ж я могла чимось тобі допомогти, а так - я почуваюся нахлібницею. Ти мене у свій дім пустила. Мене - матір чоловіка, який хоче забрати в тебе все. Як же мені соромно за нього, - не заспокоювалася жінка.
- Ви не маєте відповідати за вчинки Василя. У нього своя голова на плечах. А ви й так допомагаєте. Он як відкриємо кондитерську, то ваша допомога потрібна буде, - мовила Веста. Хоч вона ще не прийняла жодного рішення і вважала пропозицію Давида недосяжною, але чомусь сказала це жінці.
- От і правильно ти вирішила. З таким чоловіком як Давид нічого не страшно. Доню, не вагайся, сміливо йди до мрії. А я допоможу, чим зможу. У мене ось тут є золоті сережки, хрестик, колечко та кулон. Продай їх. Це небагато, але хоч щось, - мовила жінка, вкладаючи в руки Вести вузлик із золотими прикрасами.
- Валентино Василівно, не треба. Краще носіть, - спробувала заперечити Веста.
- Хай це буде мій маленький внесок у твою справу. Я дуже хочу, аби ти займалася тим, що любиш. Я ж бачила, як гарно в тебе це виходить, яке задоволення ти отримуєш, коли готуєш. У тебе талант і якщо є така підтримка та мотиватор, то необхідно втілювати мрії у життя. Обов'язково треба! - переконувала Валентина Василівна Весту. - Візьми, будь ласка. Я ж ніде не працюю, в мене невелика пенсія, я не хочу бути баластом. 
- Добре. Дякую, - відповіла Веста. - Ви ніякий не баласт. Мені дуже потрібна буде помічниця у кондитерській, - мовила Веста і усміхнулася своїм словам. Невже таки вона наважилася? Шляху назад уже немає.
Після нічної розмови з Валентиною Василівною Веста швидко заснула. Наснилася їй гарна та затишна кондитерська та Давид, який усміхався, демонструючи свої ямочки. Невже це може стати реальністю?
Прокинулася Веста у чудовому настрої. Вони поснідали разом з Валентиною Василівною і Веста зателефонувала своєму юристу. Їй необхідно було отримати якнайшвидше розлучення та поділити майно. У неї тепер було не тільки бажання покінчити зі шлюбом, але з'явилася мета розпочати власну справу та стати щасливою. 
- Привіт! - почула у динаміку голос Давида. - Я заїду за тобою сьогодні о дванадцятій. Поїдемо до майбутньої кондитерської. 
- Привіт! Добре. Тільки надішли, будь ласка, мені точну адресу, я попрошу Дмитра приїхати. Він тямить у техніці, сантехніці і зможе оцінити стан речей на місці, - відповіла Веста.
- То ти хочеш одразу оглянути приміщення? - дещо здивувався Давид.
- Звісно. Попроси, будь ласка, власника, щоб відкрив та показав нам усе. Я бачила, що ти фотографував номер телефону, - усміхнулася Веста. Вона почула в голосі Давида здивування. Невже вона надто швидко погодилася? Можливо треба було ще трохи зачекати? Давид може подумати, що вона легковажна. До біса сумніви! Вона хоче мати ту кондитерську!
- Тоді я попрошу, щоб власник прийшов туди близько першої. Є кілька ідей, які нам потрібно обміркувати, - з ентузіазмом мовив Давид. Такою рішучою йому Веста подобається ще більше!
- До зустрічі, - мовила Веста.
- До зустрічі, - відповів Давид.
Веста швидко з'їздила до суду, аби долучити ще деякі документи до справи про її розлучення та дізнатися, як довго триватиме процес.
Весті вдалося дізнатися, що процес розлучення було розпочато і Василю вже сповістили про його початок. Звісно, що він був проти. Хто б сумнівався, але вона не відступить від своїх намірів. Весті навіть дихати ставало вільніше від однієї думки, що вона незабаром розлучиться. Вона подякувала жінці, яка вела її справу та вийшла з кабінету, задоволена новинами.
Голос Василя вона упізнала здалеку. Він кричав на якусь дівчину, що вона нездара та вимагав повернути якість гроші. Нічого нового. Спочатку Веста думала пройти повз, але їй стало шкода ту дівчину. Вона ж постраждала через її розлучення та придурка Васю.
Швидкими кроками Веста підійшла до Василя і дівчини.
- Ти чого репетуєш? Щось собі прищемив? - запитала Веста навіть не думаючи вітатися.
- Весто? - здивувався Василь. 
- О, невже згадав моє ім'я? Точно щось прищемив, - далі знущалася з Василя Веста.
- Маєш чудовий вигляд, - зробив неочікуваний комплімент Василь.
- Тебе немає поряд, то й маю чудовий вигляд. А як розлучуся, то взагалі розквітну, - впевнено мовила Веста.
- Це через нього? Через того альфонса ти хочеш розлучитися?! Він тебе кине! Ти йому не потрібна! - продовжив знову свою пісню Василь.
- А тобі не байдуже? Це моє життя і у ньому немає місця для тебе! - відповіла Веста. - Вибачте, будь ласка, мій колишній вважає, що має право принижувати усіх. Не звертайте уваги, це він робить не від великого розуму, - мовила Веста до дівчини, на яку кричав нещодавно Василь.
- Дякую, - тихо мовила дівчина.
- Та як ти смієш?! - почав репетувати знову Василь.
- Слухай, припини вже репетувати, бо всі подумають, що я тобі по яйцях врізала і ти перейшов на фальцет, - осміліла Веста. Вона не впізнавала себе, але нова версія її самої їй дуже подобалася!