Розділ 26. Солодка богиня

- Не дівчина, а богиня, - поправив Горішка Кексик, бо помітив розгубленість Вести.
- То мій десерт не сподобався? - схвильовано запитав Горішок, бо побачив, що жінка його навіть не торкнулася. 
- Я просто не встигла його скуштувати. Мою увагу викрав виступ. Я досі сміюся, - мовила Веста.
- То Весті ти приніс десерт, а нам? - запитав Бичара.
- Переб'єшся. У тебе все йде, як у бездонну бочку, скільки не годуй, - ображено відповів Горішок.
- Агов! Я не бездонна бочка, просто в мене шлунок хороший і травлення гарне, - знайшов, що відповісти Бичара.
- Припиніть сваритися, від вас вже голова болить, - зупинив друзів Давид.
- То як десерт? Давид казав, що ти готуєш смачні торти, - гнув свою лінію Горішок і Веста мусила таки скуштувати шматочок.
- Смачно, але ще дещо можна вдосконалити. Відчувається фруктовий присмак. Тут є ароматизатори та підсилювачі смаку, але, як на мене, було б краще додати цедру апельсина. Тоді б смак був більш виражений і десерт мав би приємний присмак, - порадила Веста.
- Хм, цедру апельсина? Цікава ідея. Спробую, - відповів Горішок.
- То ти також кухар-кондитер? - запитав здивовано Кексик.
- Ні, але обожнюю готувати. Особливо торти, кекси, випічку, - мовила Веста.
- А розкриєш таємницю якогось фірмового рецепта? - запитав Горішок.
- Та ніякої таємниці немає. У мене є кулінарний акаунт, де можна побачити усі смаколики та сам процес їх приготування поетапно, - мовила жінка.
- О! Клас! А як називається? - поцікавився Горішок.
- Ось, - відповіла Веста та показала на телефоні назву. 
Хлопці ввели у своїх телефонах "Солодка богиня" та одразу ж почали облизуватись, бо на відео були справжні солодкі шедеври.
- Ого! Це ти все сама готуєш? Невже просто вдома на кухні? - здивувався Горішок.
- Так, - відповіла Веста. - Там усе видно на відео.
- Роблю висновок, що готовий їхати до тебе на чай, - мовив, облизуючись, Бичара.
- А тебе ніхто не запрошував, - мовив Давид.
- То я просто на перспективу кажу. Якщо не буде кому зняти пробу, то я можу стати в пригоді, - придумав Бичара.
- Ти сьогодні таки допатякаєшся, - штовхнув друга Кексик. - Нам вже час. Було приємно познайомитися, - мовив до Вести хлопець.
- А я нікуди не поспішаю, - бовкнув Бичара.
- То ти ж хотів зняти пробу. Чи вже не хочеш? - придумав, як виманити звідси друга Горішок.
- А ти пригостиш? - здивувався хлопець.
- Але спочатку почисти цибулю, - поставив умову Горішок.
- Ти просто нестерпний! Як юний орел може чистити цибулю? Це ж не мій рівень, - обурився Бичара.
- Добре, можеш чистити картоплю, - усміхнувся Горішок.
- А просто якусь тарілку, де збивався крем чи розтоплювався шоколад, можна облизати? - запитав хлопець.
- Можеш помити посуд, а не облизати, - відповів кухар.
- Горішок, ти нестерпний! Як посуд мити? Я ж орел! Народжений літати, не буде мити посуд! 
- І не буде їсти! - поставив крапку Горішок.
- Ех, Ромка, не дарма ти - Горішок. Підемо, буду я твою цибулю чистити, - зі скрипом погодився Бичара.
- От бачиш! А то - орел, орел... Я ж тобі не даю гречку перебирати.
- Вельми дякую. Я ж не твоя падчерка, - огризався Бичара.
- Та йдіть вже! Дайте Давиду й Весті поговорити, - почав виганяти хлопців Кексик.
- Ой, до побачення. Було приємно познайомитися, - мовив Бичара.
- Все, я підписався. Буду дивитися та вдосконалювати свої навички, - мовив Горішок.
- До побачення, - мовив Кексик.
- Класні в тебе друзі, - мовила Веста, коли хлопці пішли.
- Так, трохи божевільні, гучні та нахабні, але класні, - погодився Давид. - Ти вранці телефонувала. То щось сталося чи просто так?
- Мені зателефонувала Валентина Василівна, бо її прийшли виселяти з її квартири, - прямо мовила Веста.
- Василь доклав руку? - здогадався чоловік.
- Так, - кивнула жінка. - Я викликала поліцію та свого юриста, але поки забрала свекруху до себе. Вона зараз з тіткою Сонею.
- Як так можна власну матір залишити на вулиці?! - стискав руки в кулаки Давид.
- Василь, на думку юриста, підробив підпис Валентини Василівни. Можливо, це вдасться довести. Він навмисно це зараз робить, аби затягнути процес розлучення, - поділилася Веста.
- От паскуда! Але ж ти не зміниш своє рішення? - запитав Давид.
- Ні! Я хочу почати життя спочатку! - впевнено мовила Веста.
- Я хочу тобі дещо показати, - мовив Давид. - Але це не тут.
Вони разом піднялися та вийшли з клубу. Давид знову тримав її за руку. Веста не пручалася, їй було дуже приємно. 
На парковці на них чекала Багіра. Цього разу Веста впевнено сіла на мотоцикл позаду Давида, одягнувши шолом. Їй починало подобатися це нестримне ревіння мотора та швидкість. На мотоциклі за спиною Давида вона почувалася інакше. Вільною, сміливою, амбітною...
Давид впевнено їхав вечірнім містом та зупинився неподалік приміщення, де фари Багіри висвітили напис великими літерами: Продається.
- А як тобі ідея зробити тут кондитерську "Солодка богиня"? - запропонував Давид, кивнувши на приміщення.