Розділ 25. Хмаринки та пташка

У Давида задзвонив телефон, він поглянув на екран та прийняв дзвінок.
- Слухаю, - неохоче відповів Давид. - Так, пам'ятаю, незабаром буду.
- Вибач, я, напевно, перебила вам репетицію? - запитала Веста, схоменувшись. Вони точно проговорили у кафе години дві. Вона й не помітила, як на вулиці вже почало темніти.
- Нічого, хлопці й без мене могли готуватися до виступу, - відповів Давид та натиснув кнопку виклику офіціанта, аби розрахуватися. 
- Дякую, що розповів, - мовила Веста.
- Ходімо. Ти маєш побачити наш новий номер. Звісно, це не наш перший виступ у костюмах метеликів, але має бути цікаво, - запропонував Давид, підвівся з-за столу та простягнув Весті руку.
- Добре, - відповіла Веста та поклала свою долоньку на руку Давида. Він стиснув її і не відпускав. Біля клубу вже зібралося чимало відвідувачок, які хотіли якнайшвидше пройти всередину. Раз на тиждень була особлива програма: за певну суму грошей можна було замовити виступ хлопців під якусь конкретну музику. Одна з відвідувачок мала нестандартне почуття гумору, бо досить часто замовляла неординарні мелодії для виступів. Хлопці вже виступали під "Макарену" в образі спагетті, обмотавшись гардинами у вигляді ниточок (чому саме так? Просто назва пісні "Макарена" асоціювалася зі словом "макарони" - і це було смішно). Також усі обговорювали їхній номер під "Танок маленьких каченят", де хлопці танцювали з яскравими надувними кругами, шапочками для купання та мочалками. Відвідувачки ледь не побилися за ті мочалки, коли хлопці кинули їх у натовп. Був виступ під пісню Мерилін Монро "I wanna be loved by you". Можна собі тільки уявити хлопців у білих перуках та сукнях, поділ яких постійно взлітав через роботу вентиляторів. Хлопці креативили, чим викликали шалену заздрість стриптизерів, які їм поступалися, хоч намагалися вистрибувати з трусів у прямому сенсі слова. Алік цінував хлопців та завжди платив добре.
Давид провів Весту через чорний хід та посадив у VIP-ложу, де було видно зал як на долоні. Веста почувалася дещо ніяково, але їй тепер самій кортіло подивитися, що ж придумали хлопці та під яку пісню їм доведеться виконувати трюки сьогодні.
Світло у залі зникло, почала грати пісня Віталія Козловського, і всі одразу ж почали підспівувати: "А небо плаче грозами, грозами, грозами...", прожектор вихопив із темряви силует Давида та його напарника, які були одягнені у костюм хмарин - щось біле, пухнасте на двох ніжках. Хлопці одразу ж підійшли до пілонів та під вигуки жіночої публіки почали робити карколомні трюки. У певний момент з білого та пухнастого одягу з'явилися золотаві блискавки, а замість музики прогримів грім. Це було досить гучно. Позаду хлопців на всьому екрані сцени висвітилася блискавка, а з того місця, куди вона "вдарила", почав підійматися Бичара з крилами та шапочкою птаха на голові. Спочатку Веста не зрозуміла, що то за птах. У неї була асоціація, що то Зевс та Прометей на пілонах, а це летить хижий птах клювати чиюсь печінку, але все стало на свої місця, коли заграла пісня Михайла Поплавського "Юний орел", а зал просто вибухнув сміхом. "Хмари" на пілонах літали, жбурляючи блискавки у "юного орла" та відвідувачок, а "орел" танцював так, що не сміятися було неможливо. Наприкінці виступу цього тріо у Вести болів живіт від сміху. Вона плескала у долоні та вигукувала "браво". Такий неочікуваний вибір пісні, але образи вони втілили на всі сто відсотків. Веста навіть не помітила, як на її столику з'явилося какао з тістечком. Це було так мило та приємно. Вона вирішила зачекати Давида, чомусь була впевнена, що він прийде сюди до неї. І не помилилася. Він незабаром прийшов, але не сам. "Друга хмаринка" та "юний орел" йшли за Давидом.
- Це було шикарно, плескаю стоячи, - мовила Веста, побачивши тріо і навіть встала, аби віддячити за цей виступ оплесками. - Давно я так не сміялася. 
- А якщо чесно, то хто був зіркою виступу? Оті дві зефірки на палках, чи "ю-ю-юний орел"? - проспівав Бичара.
- Орел був не зіркою, а цілим сузір'ям, - відповіла Веста, сміючись.
- Я ж казав! - гордо мовив Бичара. - А ви: то не смішно, то не смішно... Вчіться, поки я живий!
- А ти помирати зібрався? - запитав Кексик.
- Я - ні, але ти поглянь на Давида. Не факт, що він мене сьогодні не придушить, коли усі розійдуться, - жартував хлопець.
- Та живи сьогодні, - усміхнувся Давид, але до того він надто прискіпливо дивився на друга. - Весто, знайомся. Це мої друзі: Кирило - Кексик та Ігор - Бичара, - представив хлопців Давид.
- Приємно познайомитися, - мовила Веста.
- А я - Ромка - Горішок, - почулося позаду і до столика підійшов дещо повний хлопець у білому одязі кухаря. 
- Що мало статися, що ти виліз зі своєї кухні на світ божий? - запитав Бичара.
- Ну, маю ж я також познайомитися з дівчиною Альфонса, - відповів хлопець, а Веста дещо знітилася. Він сказав, що вона - дівчина Давида?