Розділ 21. Недобрий ранок

Роздуми Вести перервав дзвінок від одного з партнерів.
- Вітаю, Весто! - стримано привітався чоловік, з яким вона співпрацювала вже сім років. Саме вона колись привела його до співпраці з компанією, якою керував Василь.
- Добрий вечір, Петре, - відповіла Веста. Хоч це був діловий партнер, але вони досить добре спілкувалися.
- Вибач, що так пізно турбую, але питання не чекає до ранку. Я розумію, що не маю права втручатися у твоє особисте життя, але чи правда, що ти вирішила розлучитися з Василем? - поставив пряме запитання партнер.
- Так, це правда, - спокійно відповіла Веста.
- Зрозуміло. Просто сьогодні мені зателефонував Василь та запропонував підписати нову угоду. Я отримав усі документи кур'єром, але не підписав їх, бо там пропонувалася співпраця з новою компанією, де директором є Василь одноосібно. Я не підписав, але дізнався, що подібні угоди отримали майже усі твої партнери. Думаю, що я не останній, хто тобі сьогодні або завтра зателефонує. Я вже одного разу мав справу з Василем, нічого доброго з того не вийшло. Якщо ти припиняєш роботу у фірмі, то я відмовлюся від його послуг взагалі, - щиро розповів чоловік.
- Дякую, Петре, що зателефонував. Я розпочала процес розлучення, але Василь забрав усі документи, які стосуються фірми. Я проконсультувалася з юристом, а тепер розумію, що Василь почав знову діяти за моєю спиною. Так, я поки припиняю діяльність у фірмі, але хочу відкрити справу в іншій сфері. Це поки мрії, жодних ідей, але чи можу я звернутися до тебе, якщо мені знадобиться твоя допомога? - запитала Веста.
- Звісно! У будь-який час. Я готовий стати твоїм бізнес-партнером, якщо необхідні гроші, зв'язки, то ти обов'язково кажи, не соромся. Я пам'ятаю добро, - відповів чоловік.
- Дякую. А ти можеш сфотографувати ті документи, які отримав кур'єром? Я хочу їх показати своєму юристу. 
- Звісно! Василь надіслав мені і електронний варіант. Я скину тобі усе на пошту. 
- Дякую, - відповіла Веста. Вони з Петром узгодили ще кілька моментів і Веста завершила дзвінок. 
- Хммм... Продовжив діяти за спиною, - мовила до себе Веста, розглядаючи документи у своєму смартфоні, які надіслав партнер. Це було дуже неприємно. Чомусь це викликало обурення, злість, які ще більше мотивували її відкрити власну справу. Веста також не стала чекати ранку та зателефонувала юристу. Він сказав, що завтра ж оформить усі необхідні папери, засвідчить, що Василь не мав права це робити за її спиною і ці документи необхідно буде докласти до справи про розлучення. Вони домовилися, що зустрінуться завтра та узгодять наступні кроки.
До Вести було ще кілька дзвінків від партнерів, які також відмовилися від співпраці з Василем. Веста їм розповіла правду і попросила підтримати, якщо вона їй знадобиться під час процесу розлучення. Усі як один сказали, що вони на її боці та будуть працювати виключно з нею. Жінка зробила висновок, що від співпраці з Василем відмовилися майже усі великі фірми та толкові партнери. Це тішило її самолюбство, але оті фото, які надіслав Василь, таки не давали заснути.
Перед ранком Весті таки вдалося заснути, але вже за кілька годин її розбудив телефонний дзвінок від Валентини Василівни.
- Весто, доню, приїдь, мене виселяють з квартири. Кажуть, що її нові власники, що її вже продано, - голосила у телефон жінка.
- Зараз буду, - відповіла Веста та почала гарячково збиратися, проклинаючи свого чоловіка. Веста встигла зателефонувати поліціянту, який тоді склав протоколи на Василя та запропонував свою допомогу, а також і Олені. Вона кілька разів набирала Давида, але він не відповідав на дзвінки. Це знову її насторожило.
Веста викликала таксі та вже за двадцять хвилин стояла біля вхідних дверей квартири Валентини Василівни, яку ж сама для неї придбала. 
- Забирайтеся звідси! - репетувала якась губата жінка та тицяла Валентині Василівні якісь документи в обличчя.
- Хто ви? І що тут робите?! - одразу ж запитала Веста, побачивши розгублену Валентину Василівну у сльозах.
- Я - довірена особа нових власників цієї квартири, - відповіла губата, продовжуючи жувати гумку. - Хай ця бабця забирає свої лахи звідси та сама забирається!
- Ніхто не має права виселяти з цієї квартири Валентину Василівну! Вона - власниця цієї квартири, - не давала задню й Веста.
- А ці документи кажуть інакше! - пінилася губата. - Забирайтеся звідси обидві!
- От якраз поліція і юрист розберуться у всьому, - спокійно мовила Веста, побачивши знайомі обличчя. Губата змінилася в обличчі, але намагалася не поступатися і представникам закону. Через годину сварок, доводів, погроз, Веста вирішила забрати Валентина Василівну до своєї квартири та опломбувати її квартиру у присутності поліції та юриста. 
- Василь, схоже, підробив підпис Валентини Василівни, - мовив юрист. - Він навмисно це зробив, аби відволікти вас від процесу розлучення та потягнути час.
- У нього нічого не вийде. Я не буду з ним жити! Ми поділимо фірму, я продам квартиру, - досить впевнено мовила Веста.
- Тримайте мене в курсі. Я спробую з'ясувати у відкритих реєстрах, як йому вдалося провернути справу з квартирою Валентини Василівни, - мовив юрист.
- Дякую. На зв'язку, - відповіла Веста.
Жінка бачила, що на екрані її телефона було кілька пропущених від Давида. Веста вирішила відвезти спочатку свекруху до себе, а далі з'ясувати все з Давидом. Якщо починати нове життя, то там не місце брехні. Вона вже цього наїлася достатньо!
Веста з Валентиною Василівною дісталися до квартири, тітка Соня їх зустріла у дверях. Якраз закінчилася її зміна.
- Вітаю, Весто! В тебе гості? - запитала консьєржка.
- Добрий день! Так. Чи можу я вас запросити до себе на чай? - запитала Веста. Вона не надто хотіла залишати Валентину Василівну одну в квартирі після такого стресу.
- А чому б і ні? - погодилася жінка.
Усі втрьох вони піднялися до квартири Вести. Жінка дала свекрусі заспокійливе та у двох словах пояснила тітці Соні, що сталося. Консьєржка не соромилася у виразах, які характеризували Васю, але погодилася побути з Валентиною Василівною.
Веста, користуючись нагодою, знову взяла таксі та поїхала до клубу, де працював Давид. Вона вирішила з'ясувати все тут і зараз. Веста зайшла у клуб, де ще не було відвідувачів, та прямувала до адміністраторки.
- Добрий день! Вибачте, але ми ще не працюємо. Приходьте через години три-чотири, - мовила адміністраторка.
- Добрий день! Я в особистій справі, мені потрібен Давид, - мовила Веста, а адміністраторка тепер зовсім інакше подивилася на неї.
- Альфонс? - пролунав позаду чоловічий голос. - То чого всім він потрібен? Чим я гірший?
- Бичара, стули писок! - мовив інший чоловік, якого Веста також бачила у той вечір на пілоні. 
- А чого постійно Альфонс?! - не вгавав Бичара.