Розділ 20. Довіряти

Веста пішла до свого під'їзду, не обертаючись, бо була впевнена, що якщо обернеться, то її очі видадуть її небажання повертатися додому самій. Її магнітом тягнуло до Давида. Його внутрішній стрижень, характер, доброта та щирість підкупали. Але страх! Боязнь знову обпектися, бути обманутою тримав її за горло. Веста бачила, відчувала, але боялася. Жінка точно розуміла, що ніколи не буде з Василем. Він - їх минуле, але поки не бачила майбутнє в обіймах Давида,. Чомусь зупиняло те слово "Альфонс", яке вигукували усі жінки у клубі тієї ночі, коли вона вперше поглянула на сцену, де був ВІН. Невже не знайшов іншої роботи? Вона бачила його Багіру. Це дорогий мотоцикл, на купівлю якого потрібні були чималі гроші. Проте водночас, Давид вирішив допомогти Саві.
- Хм... Я подумаю про це завтра, - мовила до себе Веста, піднявшись сходами до своєї квартири. 
Жінка відімкнула двері новим ключем, увійшла всередину та зачинила їх знову, залишивши ключ у дверях, аби Василь не зміг зламати двері знову. 
Тільки зараз Веста відчула, як вібрує її телефон.
- Нарешті! Я ледь не збожеволіла! - почула Веста у динаміку голос Олени.
- Доброї ночі, - відповіла Веста.
- Угу, доброї. Я тут собі місця не знаходжу, а ти не відповідаєш. Пробачу, якщо розповіси, що ти чудово провела час із Давидом, якщо ні - я тебе завтра ж вкушу! І не сумнівайся! - зізналася Олена.
- Я чудово провела час із Давидом, - зізналася Веста.
- Ну, нарешті! - зраділа подруга. - То що ви робили? Не до бібліотеки ж ходили.
- Кричали, - відповіла Веста.
- Ого! Гучно та пристрасно? - почала хіхікати Олена.
- Боже, Олено, в тебе одне на думці! - обурилася Веста, здогадавшись, про що подумала подруга.
- А що? Чого ще можна кричати? Ви посварилися?! Він тебе образив? - почулися нотки хвилювання в голосі подруги.
- Ні, ми поїхали до моря, аби покричати. Знаєш, як у тих закордонних фільмах показують, де герої кричать, а потім їм стає легше, - розповідала Веста.
- Так, це щось подібне психологи радять, - відповіла Олена. - І довго кричали?
- Не надто. А ще пили какао під зірками, годували чайок та каталися нічним містом, - розповідала Веста, згадуючи приємні моменти.
- Пили какао під зірками... Ммм... А на чому каталися? - вловила найцікавіше для себе Олена.
- На його мотоциклі. Боже, Олено, я не розумію, що я творю, - мовила Веста. - Він молодше, у мене купа проблем, для чого...
- Так, подруго, стоп! Негайно припини! Та ти вперше за кілька років розповідаєш мені про свій вечір з таким захватом, з такими емоціями. То й що, що він молодший? Це хвороба? Він дурний на твоєму фоні? Тобі з ним не цікаво? Он Васька був на дев'ять років старший за тебе, і що? Ти не жила по-людськи з ним! Коли в тебе було какао під зірками та прогулянка нічним містом? Ніколи! Навіть не думай сумніватися! - із напором говорила Олена. - Он мій Дімка, навіть, Давида оцінив. То й що, що молодший?! Знаєш що мій чоловік сказав? Що у Давида життєвого досвіду стільки, що ти з ним точно почуватимешся дівчинкою, та благословив тебе на ці стосунки. Уявляєш?! Мій Дімка! Алло, ти мене чуєш?
- Так, - відповіла Веста. - Оленочко, дякую, що ти в мене є.
- І не бери дурного в голову, бо приїду і покусаю! Все, я змерзла на балконі з тобою розмовляти. Цілую. На добраніч! - мовила Олена.
- І я тебе цілую. На добраніч, - усміхаючись відповіла Веста.
Жінка заварила собі чай та вирішила приготувати новий смаколик, рецепт якого нещодавно бачила у соціальних мережах. Чи могла вона собі таке раніше дозволити? Ні! Бо її бажання обмежувалися присутністю, небажанням, докорами Василя. А зараз вона почувалася вільною, впевненішою. Прийшов час бути собою!
Веста зайшла у соціальні мережі і тут на неї нахлинув потік негативу від поки ще, на жаль, чоловіка. Вона заблокувала Васю, аби він не телефонував та не писав їй, але не думала, що він знайде її ще й тут. Чомусь натиснула на кнопку "Переглянути" і одразу ж пошкодувала. Пошкодувала не через те, що знову її поливали брудом - ні, його слова її вже не торкали, їй здавалося, що це він пише про якусь сторонню людину, - а через те, що там були фото. Фото Давида!
Ось він на пілоні, такий гарний, такий мужній, ось якась фанатка кидає у нього свої бікіні та гроші... А ще було відео, де усі знову скандують одне й те ж слово: "Альфонс!". 
Веста вже бачила та чула подібне. Чи ревнувала вона? Так! Чи гнітило її це? Дуже! Вона не розуміла, чому його називають "Альфонсом"? Невже він й справді живе за рахунок жінок? Гарний одяг, Багіра... Але їй немає що йому запропонувати...