Розділ 16. Час діяти!

- Якщо ви зараз не приїдете, то зробите собі тільки гірше, - мовив поліцейський. - Ми все одно відкриємо двері. Якщо приїдете, то з вами це буде швидше, без вас - довше, але з протоколом.
- Та те гівно не приїде! Не марнуйте свій час, - знову почув Василь коментар консьєржки та вимкнув телефон. Схоже, що він наговорив дещо зайвого.
- Алло! Алло! Ви мене чуєте?! - запитав поліціянт та зрозумів, що його не слухають. - Вимкнув. За законом ми маємо зачекати пів години. Я дуже мало вірю, що він приїде, але ми маємо дотриматися процедури, аби він не використав це проти вас, Весто. Ми можемо зараз скласти адміністративний протокол. Свідки є. Він заплатить невеликий штраф, але якщо таких протоколів буде кілька, це буде гірше для нього під час розлучення. З його розмови я зрозумів, що так просто він не захоче підписувати документи та розділяти майно.
- Так, було б добре усе оформити, - мовила Веста.
Поки поліціянти оформлювали документи, пройшло понад сорок хвилин. Дмитро встиг поспілкуватися з Давидом та зробив для себе висновок, що він точно не байдужий до Вести.
Далі усі піднялися до квартири Вести. Дмитро розкрутив замок та за допомогою Давида таки відкрив двері, одразу ж замінивши його на новий. Поки оформлювали документи, чоловіки встигли з'їздити та придбати усе необхідне. 
- Перевірте, чи всі речі та документи на місці, - мовив поліціянт, увійшовши до квартири Вести та побачивши, що шафи, тумбочки, комоди були відчинені. Було видно, що у квартирі щось шукали.
- Я встигла забрати свої документи та дорогоцінні речі, - відповіла Веста.
- От падло! Добре, Весто, що ти встигла все раніше забрати, - мовила консьєржка.
Поліціянт знову оформив протокол, дав свій особистий номер Весті та попросив консьєржку наглядати за цією квартирою.
- Було б добре, якби хтось був постійно поруч з Вестою, бо Василь може знову навідатись. А ще, я б порадив якнайшвидше почати процес розлучення та залучити усі можливі важелі, - порадив чоловік.
- Не навідається, - відповів Давид.
Поліціянти та представники будинку пішли.
- Гарні хлопці, Весто! Рукасті та симпатичні, - почала хіхікати консьєржка. - Де мої золоті роки?!
- А що вам треба поремонтувати? - серйозно запитав Давид.
- А чим плату брати будете, я не надто грошовита пані, - відповіла жінка.
- Вашою усмішкою та домашнім борщем, - відповів Давид.
- Ну, тоді я щось зламаю вдома, приготую каструляку борщу та запрошу вас, - грайливо мовила жінка.
- Запрошуйте, - відповів Давид. - Усе зробимо у найкращому вигляді.
- Ех, де ці красені були за моєї молодості? Ото б мені машину часу, - мовила жінка, виходячи з квартири.
- Ну, все, тітка Соня вас запам'ятала. Тепер точно змусить щось поремонтувати у її квартирі, - усміхнулася Веста.
- Поремонтуємо, - відповів Дмитро. - Але поліціянт таки правду каже, що треба якнайшвидше на розлучення подавати, бо той Васька геть сказився. Може, ти в нас якийсь час проживеш?
- Дякую, Дмитре. Але це ж моя квартира, чого я маю боятися?  А тітка Соня тепер грудьми ляже, а Василя не пропустить, - усміхнулася жінка. - Я сьогодні планувала поїхати та подати заяву, документи в мене з собою.
- То їдьмо, - запропонував Давид.
- Добре, - відповіла Веста і вони усі разом вийшли з квартири.
- Пані Софіє, я можу попросити вас про послугу? - запитав Давид, а жінка розтанула.
- Звісно, про що завгодно, - відповіла консьєржка.
- Ось мій номер телефону, якщо на горизонті замайорить Василь, то дайте мені знати, - попросив Давид та записав свій номер на клаптику паперу.
- Обов'язково. Усе виконаю найкращим чином! Не прошмигне цей пацюк повз мене, - мовила жінка.
- Я вам вірю, - усміхнувся Давид.
- Добре, ви вже далі самі, - мовив Дмитро. - Весто, телефонуй. Знаєш, що двері нашого дому завжди відчинені.
- Дякую, Дім, за все-все, - мовила Веста та обійняла друга.
Чоловіки попрощалися та потисли один одному руки.
Дмитро пішов до машини, але не поспішав їхати. Йому було цікаво, як Веста їхатиме подавати на розлучення.
- Їдьмо? - запитав Давид та показав на свій мотоцикл.
- На цьому? - здивувалася Веста.
- Так, це моя вірна Багіра, - мовив Давид та провів по шкіряному сидінню рукою. Він відкрив багажник, дістав звідти ще один шолом та подав його Весті.
- Це мені? - знову запитала жінка.
- Так.
- Але я ж ніколи не їздила на мотоциклах.
- Тоді це буде вперше. Обіцяю, що ти отримаєш шалене задоволення та свободу, - відповів Давид. Підійшов ближче та сам одягнув на Весту шолом.
Вона хотіла задоволення та свободи? Тепер настав час діяти!