Розділ 12. Шикарний

- Олена розповіла, що Василь змінив замок, - мовив Давид.
- Так, - сумно відповіла Веста.
- Необхідно завтра викликати поліцію, представників будинкоуправління та знайти двох свідків, бажано сусідів, аби відкрити двері. Чомусь думаю, що він так просто не дасть тобі увійти до квартири, - мовив Давид.
Веста хотіла щось відповісти, але пролунав дзвінок. На телефоні Вести висвітився номер Василя. От паскуда!
- Не хочу брати! - обурилася Веста.
- Ні, треба поговорити, можливо вдасться вирішити питання мирним шляхом, хоча, кого я обманюю? - мовила Олена і Веста таки натиснула на кнопку прийняття виклику.
- То що? Де ти вештаєшся, шльондро? - зі злістю запитав Василь, а Давид, почувши слова покидька, стиснув руки в кулаки.
- Ти ж змінив замок у моїй квартирі, - намагалася спокійно говорити Веста, чим ще більше бісила Василя.
- А це для того, щоб ти туди усіляких кобелів не водила! - гаркнув Вася.
- Ти себе маєш на увазі? - усміхнулася Веста, бо уявила обличчя чоловіка, коли він почув її слова.
- Ти що собі дозволяєш?! Думала, що приведеш у квартиру того бичка, то я ревнуватиму? Та він тільки за гроші з тобою буде! Ти нікому не потрібна! - верещав Василь.
Давиду увірвався терпець, він жестом попросив передати йому телефон.
- Ти навіть не уявляєш, яка у Вести оксамитова шкіра... - почав Давид, а з того боку все стихло, було чутно тільки сопіння. - А ти знаєш, чим пахне волосся Вести? Бачив її родимку на правому вушці? - ставив запитання чоловік.
- Ти! Ти! Шмаркач! Веста з тобою?! Вона! Ти! Ви - тварюки! - істерично кричав Василь.
- Васю, ти - гнида, - спокійно мовив Давид. - Якщо у тебе ще залишилося щось від чоловіка, віддай Весті ключі від квартири.
- То моя квартира! Ти туди не зайдеш більше! - знову почав кричати Вася.
- То квартира Вести! 
- Моя! Вона все життя сидить на моїй шиї, ніде не працює! Я її утримую! Та квартира не для того, щоб вона туди водила усіляких хахалів! 
- Припини ображати Весту! - підняв голос на Василя Давид.
- А що ти мені зробиш, альфонсе?! Думаєш, що я не знаю, що ти стриптизером працюєш та перед усіма бабами дупою крутиш. Не хочу, аби моя дружина у твої труси мої гроші пхала! Я їх не для того заробляв! Як у неї гроші закінчаться, ти її сам кинеш і прибіжить вона до мене, приповзе, бо більше їй нікуди діватися, нікому вона не потрібна! - знову почав свою пісню Василь.
- Який же ти покидьок! Веста - дивовижна жінка. Вона приваблива, жіночна, ніжна та розумна. Тобі пощастило бути поряд з такою жінкою, але ти, придурок, не зміг це оцінити, - мовив Давид.
- Та хто ти такий?! Дай мені поговорити з моєю дружиною! 
Веста взяла у Давида телефон.
- Я подаю на розлучення, - впевнено мовила Веста та вимкнула телефон. Вона не чула, як Василь кричав у телефон, бо думав, що вона його ще чує. Далі він набирав її номер знову і знову, але Веста ігнорувала його, а потім він почав надсилати голосові повідомлення та сповіщення з погрозами та образами.
- Та заблокуй його! - порадила Олена.
- Ні, хай біситься. Я зроблю скріни з його повідомлень та використаю під час процесу розлучення, - холоднокровно мовила жінка. Тепер її не торкали слова Василя, їй було до нього байдуже.
Вони втрьох обговорили стратегію дій, та продумали усі можливі варіанти розвитку подій. Веста зрозуміла, що з такою підтримкою вона точно стане щасливою!
Вони сиділи на кухні, пили чай, спілкувалися. Близько десятої години  вечора Давид почав збиратися додому, бо прокинувся Сергійко від їх розмов і Олена пішла його присипляти.
- Можна я завтра знову прийду? - запитав Давид. - Я не хочу, аби той придурок знову ображав тебе.
- Прийди. Але тепер я сама не дам себе ображати, - твердо відповіла Веста.
- Це добре. Тоді до завтра, - мовив Давид та знову взяв її руку, аби поцілувати зап'ястя. Це був такий ніжний та інтимний жест, що Веста навіть заплющила очі, коли він цілував її руку.
- На добраніч, - тихо мовив Давид, аби знову не розбудити Сергія.
- Добраніч, - відповіла одними губами Веста та зачинила за ним двері, але усмішка нікуди не поділися з обличчя жінки. Попри сьогоднішні події, попри неприємну розмову з Василем, їй було так тепло на душі.
- Подруго, це було так мило, - пошепки мовила Олена. - Вибач, я побачила ваше прощання, бо виходила за водою для малого. Давид такий шикарний чоловік.
- Таки шикарний, - погодилася Веста.