Розділ 9. У спільному шлюбі

- Дякую, - відповіла Веста, стискаючи у своїх руках долоню свекрухи. - Для мене ваша підтримка дуже важлива.
- Весто, не дай Василю відібрати твоє. Зараз він може затихнути, аби робити свої чорні справи, обкрадаючи тебе. Не дай йому це зробити. Хоч він моя плоть і кров, але я надто добре знаю свого сина, - сумно мовила свекруха. - Зателефонуй юристу, не відкладай це на потім. 
- Дякую, обов'язково зателефоную, - погодилася Веста.
Валентина Василівна добре знала про що говорила. Жінка зараз жила у квартирі на яку гроші назбирала Веста. Рідний син без її відома продав її будинок з землею.
- Отак повернулася я додому з магазину, а мені кажуть: "Йдіть звідси. Ми нові власники". Добре, що хоч особисті речі дозволили забрати. Звісно, що в мене був шок: рідний син продав будинок, який я, дурепа, переоформила на нього, бо він сказав, що допоможе з оформленням документів. Я ж не вічна. Тоді його пропозиція здавалася логічною, але ж не думала, що мене готові відправити на кладовище раніше. Найбільше вразили тоді його слова: "Ой, для чого тобі такий великий будинок? Ти вже стара, життя прожила, а мені треба вкласти гроші в бізнес. Веста не хоче підписувати договір, а мені гроші треба. Відчуваю, що розкручуся, тоді побачать усі, як недооцінювали мене". Не розкрутився, ти, доню, таки правильно зробила, що не поставила підпис на документах, аби відкрити новий бізнес, розуміла, що то маячня.
- Дивуюся, як тоді попри скандали і тиск, таки витримала. Навіть партнери не погодилися давати позику Василю. З того часу він ображається, - додала Веста.
Василь хотів одноосібно керувати усім та поступово приберав компанію до своїх рук. Звісно, що партнери усе бачили, але мали справу виключно з Вестою, а це страшенно бісило Васю-бізнесмена. Він шукав інших партнерів, інші контракти, звільнив ледь не половину співробітників, які відмовлялися з ним працювати, а підтримували тільки Весту. Про це, на жаль, Веста дізналася через певний час. Василь щодня, філігранно та наполегливо вкладав їй у голову, що вона ніхто, що нікому не потрібна.
Давид став ковтком свіжого повітря, вселив віру, що вона може подобатися, мотивував відкрити очі та не вірити словам чоловіка. 
Отак і просиділи жінки на кухні майже до вечора. Валентина Василівна підтримувала, як могла та запевняла, що все буде добре.
Після того, як свекруха пішла, Веста перевела подих і таки зателефонувала юристу. Вона прямо та без прикрас  розповіла про розлучення. 
- Весто Всеволодівно, не можу сказати, що це неочікувано. Вибачте, але я дивуюся, як ви взагалі жили з Василем Ігоровичем, - відповів юрист. 
З Артуром Сергійовичем мав справу ще батько Вести. Василь не раз хотів змінити юриста, але Веста наполягала, що не хоче змінювати його, бо він - професіонал у своїй сфері. Не раз він розрулював найскладніші проблеми, у які вляпувалася їх фірма через некомпетентність Василя. Це вперше чоловік висловився так щодо Василя. Завжди стриманий, завжди педантичний та відсторонений.
- Дякую за підтримку, але зараз не про це. Як мені зберігати фірму та квартиру? - запитала Веста.
Артур Сергійович розповів, що Василь не сидів склавши руки, а переоформив більшу частину документів на себе. З квартирою також було не все так просто. Він навмисно змусив продати квартиру батьків Вести, мотивуючи це тим, що їй буде важко перебувати в старій квартирі, де все живе спогадами про померлих батьків. Продали квартиру, яка належала Весті та кімнату в гуртожитку, яка дісталася в спадок від бабусі Василя, і придбали нинішню квартиру. Оскільки це було зроблено у спільному шлюбі, то довести, що квартира була придбана за гроші, які належали Весті, буде нереально. Василь усе прорахував, аби забезпечити собі половину "нажитого майна" у випадку розлучення. Ніби відчував, що Веста не витримає.
Артур Сергійович дав ще кілька дієвих порад, які Веста одразу ж вирішила втілити. Вона пішла до сейфу, де зберігалися усі документи, але не знайшла їх там... Таки відчував, падлюка!