Розділ 5. Спляча красуня

Веста ледь трималася на ногах, але намагалася таки стояти. Давид одразу ж зачинив двері та зняв взуття, бо в квартирі була ідеальна чистота. Веста попрямувала до спальні, де було двоспальне ліжко.
– Янголе, ти тут побудь, а я швиденько до вбиральні, – мовила Веста та зникла за дверима.
Давид усміхнувся, бо у цій кімнаті була велика книжкова шафа. Просто величезна! Від стелі до підлоги. Давид підійшов ближче та пробігся очами по назвах на палітурках. Деякі твори він читав, про деякі чув. Він дістав одну з книг та гортав їх, коли до кімнати увійшла Веста.
– О, ти ще тут? – здивовано поглянула на нього Веста, намагаючись пригадати, хто ж він. – Будь ласка, допоможи розстібнути блискавку, – попросила жінка та повернулася до нього спиною, підіймаючи волосся. Невже вона й справді приймає його за янгола? Хм, він був у багатьох образах, янголом також, але так щиро у нього ще ніхто не вірив. Давид поставив книгу на місце та доторкнувся до спини Вести, де необхідно було на сукні розстібнути блискавку. Знову розряд! Весту аж хитнуло. Давид не поспішав, він розстібав змійку та проводив кісточками пальців по шовковистій шкірі спинки своєї богині. Це було настільки інтимно, настільки розпалювало його, що дихання стало частішим та температура тіла підвищилася. Коли блискавку було повністю відкрито, сукня просто впала на підлогу. Веста лишилася у білизні. Це не була мереживна чи дорога білизна, а досить бюджетний комплект чорної білизни, який заводив Давида дужче, ніж будь-що.
– Добраніч, янголе, – спокійно мовила Веста. Підняла сукню з підлоги та поклала на стілець поряд. Жінка лягла у ліжко та стулила очі. Поряд з ліжком стояла лампа на тумбочці, яка освітлювала кімнату. Давид підійшов, аби вимкнути її. Коли зробив крок ближче, захотілося вкрити її плече, яке виглядало з-під ковдри. Чоловік нахилився, вкрив Весту. Йому здалося, що вона усміхається та щось говорить. Давид прислухався, але нічого не розібрав. Він пам'ятав, що обіцяв Олені повідомити та надіслати фотозвіт. Давид дістав телефон, сфотографував Весту, яка мирно спала у своєму ліжку, та надіслав світлину Олені. Подруга одразу ж поставила лайк та написала "На добраніч".
Давид знову поглянув на Весту. Така гарна, ніжна, тендітна. Справжня богиня, яких малювали на картинах. Він хотів встати, але Веста неочікувано розплющила очі, та сказала:
– Залишся, мені так спокійно з тобою...
Давид усміхнувся та зрозумів, що не піде звідси нікуди, він лишиться та буде оберігати сон цієї сплячої красуні. Чоловік підійшов до полиці з книгами, дістав одну та сів поряд з ліжком на підлогу, аби світло від лампи поряд з ліжком дозволяло йому читати.
Він був щасливий, бо зараз був поряд з тією, яка запала в душу.
Давид прокинувся з першими променями сонця. Книга виявилася дуже цікавою і, користуючись нагодою, він прочитав ще одну. Він звик не спати вночі, або спати у незручному положенні. Дочитавши останній розділ книги та радіючи хепіенду, Давид усміхнувся сам собі та поглянув на Весту.
Її темне волосся розлетілося по подушці та відтіняло білосніжну шкіру. Довгі вії ніби тремтіли, сповіщаючи, що вона перебуває у царстві Морфея та бачить сни.
Аби зробити пробудження приємним, Давид пішов до кухні. Він хотів приготувати щось смачне. Він не розібрався з плитою та вирішив зробити канапки до кави нашвидкуруч. Кавомашина таки підкорилася, і він зробив ароматну каву, аромат якої й відчула Веста.
Давид знайшов на полиці в аптечці таблетки від похмілля. Було зрозуміло, що вони призначалися точно не для Вести. Невже той вилупок п'є? При згадці про чоловіка Вести, кулаки стиснулися мимоволі.
Давид поставив усе на тацю, яку знайшов поряд, та пішов будити Весту. Його анітрохи не гнітило, що він завбачливо розвісив свою білу футболку ще вночі на стілець, аби не була пом'ятою, а зараз ходив з голим торсом. Має таке тіло, чому б не похизуватися?
Давид розумів, що Веста вчора була під дією алкоголю і могла його не пам'ятати, але він пам'ятав усе.
– Доброго ранку! Прокинулася? – запитав Давид, спостерігаючи за здивованим обличчям Вести. Ех, а йому так сподобалася роль янгола вчора!