25. Телефонний дзвінок чи злий жарт долі

Коли ми приїхали до поселення, я й оком не встиг зморгнути, як Тіана вже неслась з усіх ніг до будинку. Знаючи свою дівчинку, я зрозумів, що їй ніяково, саме серед перевертнів, бо вони відчують на ній мій запах. Але мені навпаки, дуже сподобалося, що всі знатимуть, що вона належить тільки мені. Як би там що, але територія помічена і я не збираюся ні з ким ділитися моєї крихіткою. Посміхнувшись про себе, збільшив кроки і майже наздогнав трішки захекану Тіану.

- Ти так поспішаєш, ніби за тобою женеться зграя вовків! 

 - Ну, один вовк є. То ж зграї мені і не треба. - ледь вимовила вона, переводячи подих.

 - Соромишся наших стосунків?- одразу у голові спалахнула думка, що моя крихітка просто соромиться мене.

 - Ні, але мені не надто подобається коли всі знають про наші стосунки більше за нас самих. Так я і думав. Яка ж вона мила, почервоніла, серденько відбивало шалений танок. І все ще така маленька.

 - Ох, дівчинко! Яка ж ти все ще маленька.

 - Маленька? Ти диви, який здоровань знайшовся! По яким це міркам я маленька? - округливши очі, в яких я побачив нотки виклику, мовила Тіана.

 - Туше, Тіано! Я не хотів тебе образити. Ти не так зрозуміла.. - почав виправдовуватися я, але вона не дала мені цього зробити.

 - Гейб...щоб ти знав...я ..

Раптом у кишені штанів почувся дзвінок телефона.  Витягши телефон, я поглянув на екран і побачив номер адвоката Джанатана Свона. Дідько! Як же не вчасно!

- Важливий дзвінок?- запитала вона.

 - Так, вибач. Треба відповісти. - я не міг проігнорувати його дзвінок.

 - Добре. Я не чекатиму тебе, одразу піду до Степана Аркадійовича. - так впевнено сказала вона, що я почав заздрити її силі духу, бо в мене його зараз не було.

 - Я наздожену тебе... - кинув їй у спину і підняв слухавку- . Так, я слухаю...

- Вітаю. Чи є якісь новини стосовно вашої зниклої сестри? Залишився тиждень і мені треба знати, які кроки робити далі. А ви не хочете полегшити мені роботу. Я чекав на ваш дзвінок кожного дня, але ви так і не подзвонили. 

- Не дзвонив, бо ще не володію інформацією, яку б вам хотілося почути від мене.

 - Ну що ж. Чомусь я так і думав. Отже, якщо через три дні від вас не буде підтвердження про смерть вашої сестри.....

- Зведеної сестри, - не втримався я.

 - Я продовжу, з вашого дозволу....або ж, ви все ж таки знайдете її живою, то я вимушений буду запустити процес скасування входження вас у спадок вашого батька в честь його рідного брата, вашого дядька.

 -  Я вас зрозумів. Я знайду підтвердження.

 - Аякже. У вас на це три дні. До зустрічі.

Дідько! Як це все не вчасно! Від однієї думки, що ця дрібна дівка від корисливої Діани може бути живою, мене роздирало від люті. Батько, ну як ти міг! 

Розлючений, я ходив довкола гостьового будинку і не знаходив собі місця. Треба щось вирішувати, часу зовсім мало. Згадав про Кела, який так чомусь нічого і не знайшов, чи може скинув щось на пошту, але я так потряс у всі ці справи поселення та ще і істинну знайшов, якось не до цього було. Дідько! Вилаявся про себе і набрав номер Кела

 - Гейбе, оце так, я тільки-но хотів тобі телефонувати.

 - Здоров, друже.  Вибач, були невідкладні справи і....

- Та я це зрозумів, бо ти геть не читав моїх зведень. До речі, я тобі цілих 10 листів надіслав на пошту. Але якби ти їх прочитав, одразу б мене набрав. А так, я втомився чекати і вирішив сам тебе набрати, але ти випередив мене.

- Чорт, Кел. Тут такі справи були, ми майже Дона спіймали, знищили купу мисливців...

- Дона? Нічого собі. Оце так. А від тебе ні слова.

 - Та знаю, все якось завертілося. Спочатку Дон, потім істинна..

 - Стоп! Що ти сказав? Істинна? Мені це не почулося?

-  Ні, я таки її знайшов. І це єдине для мене важливе у цій справі. До поки не зателефонував Свон.

 - Вітаю тебе! Я дуже радий за тебе. Ну і ?

 - Що? - не зрозумів с першу я.

- Як істинність? Працює?

 - О так, зносить голову поряд зі своєю парою, викручує нутрощі, якщо довго не відчуваєш її поряд.

- Та ти що! Супер! Сподіваюся і я колись дізнаюсь про це відчуття. До речі, вона хто? Пере...

 - Людина. Моя дівчинка - людина. Тіана з таким характером, що жодна вовчиця не має такого.

 - Ясно. Стривай, ти сказав Тіана?

 - Ну так. Тіана Солвей. Вона до 12 років проживала у поселенні разом з Марком, тож можна сказати не чужа людина. Тим паче, вона лікар. Може вилікувати будь якого перевертня.

- Гейбе...Послухай, те, що я тобі розповім, буде на пряму стосуватися твоєї зведеної сестри. І так, вона жива. Я знайшов підтвердження.

 - Що? - я не міг повірити у це. - Що ти таке говориш? Як вона може бути живою, якщо вона навіть не народилася? Я не можу в це повірити.